Поняття і порядок ліцензування

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензування - це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Ліцензування є засобом державного регулювання у сфері господарювання, спрямованим на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Варто зауважити, що ліцензування не є остаточним та безстроковим. Ліцензія видається лише на певний строк.

Перший етап процедури ліцензування – звернення суб’єкта господарювання до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії.

Другий етап процедури ліцензування - розгляд заяви та прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі. Перелік підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії має вичерпний характер, отже відмова за іншими підставами неприпустима.

Третій етап - видача ліцензії. З одержанням ліцензії суб'єкт господарювання, що є здобувачем ліцензії, здобуває статус ліцензіата.

Процедура ліцензування може включати факультативні етапи:

а) переоформлення ліцензії;

б) зміна даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;

в) видача дубліката ліцензії.

Видачу ліцензії регламентує ст. 14 Закону, згідно з якою орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.