Рецепція римського приватного права

Після падіння Римської імперії в 476 р. римське приватне право продовжувало існувати і навіть розвиватися в його східній частині - Візантії. Саме там була

зроблена спроба врятувати рабовласницький спосіб виробництва шляхом

кодифікації римського права, що була вжита імператором Юстініаном. Однак

невмолиме колесо історії остаточно розвалило колись могутню рабовласницьку

імперію Стародавнього Риму. З її падінням для римського п іава настала

епоха забуття. На тривалий час воно ніби знікло. Його перестають вивчати,

губляться нечисленні записи. Здавалось, остаточна загибель і втрата

неминучі. Про ге римське право продовжувало жити у свідомості римське о

народу, підкореного варварами. Поступово його починають застосовувати у

відносинах між римським населенням, а потім і вивчати. З розвитком

ремесел, торгівлі і торгови відносин попит на римське право зростає.

Наприкінці XI ст. в Болоньї був заснований університет, який набув

всесвітньої слави завдяки вивченню римського права. Він став центром

юриспруденції, що відроджувалась.

Удругій половині XIII ст. на зміну глосаторам рийшли коментатори, що

привнесли у вивчення римського права певні схоластичні риси. Вони більше

уваги приділяли тлумаченню глос, ніж безпосередньо джерелам. Проте вже на

початку XVI ст. знову настає епоха активного відродження римського права.

Однак римське приватне право було правом рабовласницького суспільства,

основою якого був рабовласницький спосіб виробництва. Його правові

інститути треба було переробити з урахуванням потреб нового економічного

ладу, шо зароджувався. Рецепції римського приватного права значною мірою

сприяли абстрактний характер, відмежування від основи, що його породила,

здатність приживатися в будь-яких економічних умовах. Головний інтерес

римлян був спрямований на розвиток і визначення тих відносин, які є

абстрактними відносинами приватної власності. Ці якості дозволили римському

приватному праву стати чинним загальним правом ряду європейських держав.

Найбільшою активністю відзначався процес рецепції римського приватного

права в Німеччині. Багато висновків, висловлювань римських юристів з часом

не тільки не втратили свого правового значення, а й стали крилатими,

перетворилися в юридичні презумпції (положення. що не потребують

доведення).