Існує два основних типи пізнання:
- почуттєве пізнання з використанням органів почуттів, при якому у людини виникає відчуття сприйняття матеріальних об'єктів;
Специфіка: факт об'єктивного перетворюється в факт свідомості
Характер: соціально-історичний;
Форми:
- відчуття (єдине джерело наших знань);
- факт свідомості (пізнання суб'єктивного образу);
- образ (ідеальна форма відображення предмета);
- сприйняття (цілісний образ матеріального предмета);
- уявлення;
- емоції;
- раціональне особлива, універсальна, необхідна, логічна система, сукупність особливих правил, визначальна здатність осягати мир.
Основна форма: поняття
Специфіка: при раціональному пізнанні ми спираємося на вивчення реальних, конкретних предметів як матеріальних об'єктів, але одночасно йде пізнавальний процес.
У реальному пізнанні почуттєве і раціональне знаходиться в єдності і взаємодії, виділяючись в двох типах діяльності:
- практична;
- теоретична, як особливий вигляд труда;
Сенсуалізм вчення в гносеологии, визнаючим відчуття єдиним джерелом пізнання.
|
|
Сенсуалізм приводить до матеріалізму (відчуття виступає як відображення об'єктивної реальності), або до суб'єктивного ідеалізму (відчуття виступає як відображення суб'єктивного).
Раціоналізм відносна, стійка сукупність правил, норм, стандартів, еталонів духовної і матеріальної діяльності, загальноприйнятих членами даного суспільства.
Проблема соціального пізнання, його специфіка.
Пізнання – це такого роду функціону-вання свідомості, врезультаті якого виникають нові знання.
У соціальному пізнанні людина має справу з результатом власної діяльності, а значить і з самим собою. Будучи суб'єктом пізнання, людина виявляється разом з тим і його об'єктом. У цьому значенні соціального пізнання є суспільна самосвідомість людини, в ході якого вона відкриває для себе і досліджує свою власну історично пізнавальну, суспільну суть. У соціальному пізнанні все обертається в сфері людського: об'єкт - самі люди, результати їх діяльності, суб'єкти пізнання також люди.