Поділля

Поділля – історико-етнографічний регіон України. Воно займає землі літописного "Пониззя" – межиріччя Південного Бугу і Дністра.

Тут завдяки пагорбистому рельєфу будівлі найчастіше розташовували на різних рівнях. Саме цим подільські села нагадують карпатські.

На верхній терасі – хата, на нижній – господарська частина. З'єднуються вони підмурком. Такі "висотні садиби" вивищуються над рівнем вулиці на 1 – 10 м. Підмурки з каменю надають їм вигляду суцільних скель. А з іншого боку вулиці їх мовби підтримували "заглиблені садиби". Таким чином створювалася цілісність забудови.

Типовим рельєфом найдавніших подільських поселень були похилі надрічкові плато. Визначена територія приблизно посередині перетиналася головною вулицею вздовж течії річки. Отож довколишні садиби мали з одного боку висотний, а з протилежного заглиблений характер.

Житловим будовам цього регіону притаманна врівноважена симетричність у загальних рисах, а силует хати має чітку динаміку ритму, яка виявляється у співвідношенні горизонтальної основи і краю стріхи з вертикалями стін, дверей та вікон.

Подільські оселі вирізняються мальовничими фасадами завдяки широкому використанню кольорів та настінного розпису.

Якщо спробувати відшукати певну періодизацію конструктивних змін в історії зародження та розвитку подільської оселі, то можна виділити два етапи, які послідовно змінювали один одного і вносили кардинальні зміни у життєдіяльність людей. Перший із них має принаймні не одну тисячолітню "біографію", оскільки сягає корінням у часи трипільської культури, а другий розпочався з приходом сюди слов'ян і пов'язаний із використанням під час спорудження жител дерева. Це було напівземлянкове – спочатку стовпове, згодом зрубне будівництво. Але з XIII ст. основним матеріалом у ньому стає глина. Радянський етнограф Є.Бломквіст назвав такий спосіб процесом зворотного руху від дерев'яної хати до глиняної мазанки, яка тут збереглася до наших днів.

Технологія спорудження оселі у цих краях упродовж століть залишалася майже незмінною, оскільки була досить простою, тобто найоптимальнішою у тих умовах, оскільки базувалася на місцевих матеріалах. І для її реалізації було достатньо зусиль однієї чи кількох родин.

Каркас робили з дуба, стіни, а також стелю заплітали грабовим хмизом (найчастіше) й закидали змішаною з половою чи січкою глиною; долівка теж була з глини, бо на рівну поверхню накладався шар вальків, які потім нею ж й покривали. Дах накривали соломою. Вальки це такий будівельний матеріал, до складу якого входить два основні компоненти –солома і в'язкий вологостійкий суглинок, що після висихання набуває міцності цементу.

Крутили вальки жінки, а вкладали у стіни, починаючи з покуття, чоловіки. У перші три вальки ховали по монеті, щоб у хаті велися гроші. Після їх закріплення майстри (будували найчастіше толокою) пригощалися.

Щодо моделі каркасу, то малося кілька варіантів: на стовпах з кіллям, оплетеним вальками як плотом чи зверху донизу; на стовпах із кіллям, між яким закладали короткі вальки: на стовпах або без стовпів з коротких вальків, які кладуть рядами то горизонтально, то навкіс.

Окремий конструктивний тип становили безкаркасні стіни, заповнені змішаною з глиною соломою.

У північних районах Поділля будували хати на стовпах з ригелями, між якими закладали глину або вальки.

Звичайно, подекуди траплялися хати з сирцевої цегли, каменю, а в Теребовлянському районі на Тернопільщині споруджували комбіновано: знизу – з каменю, зверху – з вальків. Стіни, коли висихали, обмазували глиною і білили.

Таку ж конструкцію мали й стелі, які утримувались на одному поздовжньому сволоку і трьох-чотирьох поперечних. Сволоки здебільшого не білились і виступали над заповненням.

Переважаючим на Поділлі типом була оселя з двома житловими приміщеннями з обох боків сіней. У них малися печі і приблизно однаковий інтер'єр. Менша з них використовувалась як кухня, друга – як кімната для гостей.

У хаті все оброблено глиною і побілено, а у декого декоративним розписом оздоблено піч і стіни. Основні меблі й речі розташовувалися, як і всюди на Україні. Тут тільки замість стола ставили скриню з плоским віком, а на широкому ліжку вивищувалася купа подушок.