Для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань в осередку ураження встановлюється режим карантину, а у прилеглих районах вводиться режим обсервації.
Карантин — система протиепідемічних та режимно-обмежувальних заходів, які спрямовані на повну ізоляцію усього осередку ураження і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань. Він передбачає:
— повну ізоляцію осередку ураження;
— встановлення на зовнішніх кордонах охорони;
— заборону виходу людей, тварин та вивезення майна;
— дозвіл в'їзду лише спеціальним формуванням;
— заборону транзитного проїзду;
— розподіл населення на маленькі групи і доставку харчування, води у квартири, окремі будинки;
— припинення роботи всіх підприємств та установ, крім тих, які мають особливе значення для господарства;
— проведення профілактичного лікування населення, а також санітарна обробка, дезінфекція, дезінсекція і дератизація;
— використання засобів індивідуального захисту.
Об'єкти, які продовжують роботу у зонах карантину переходять на особливий режим праці:
— робітники та службовці переводяться на казарменний стан з виконанням протиепідемічних заходів;
— зміни розподіляються на окремі групи (можливо, меншої чисельності), контакт між ними та вихід з приміщень забороняється;
— харчування та відпочинок організується по групах у спеціально відведених приміщеннях.
Коли вид збудника не належить до групи особливо небезпечних, замість карантину вводиться режим обсервації.
Обсервація — це спеціальні заходи, які попереджають розповсюдження інфекції в інші райони. При обсервації проводяться менш суворі ізоляційно-обмежувальні заходи, а саме;
— максимально обмежується в'їзд та виїзд;
— вивезення з осередку майна дозволяється після знезараження;
— посилюється медичний контроль;
— обмежуються масові культурно-просвітницькі заходи та інше.
Терміни карантину та обсервації встановлюються, виходячи з максимального інкубаційного періоду захворювання. Його обчислюють з моменту госпіталізації останнього хворого та закінчення дезінфекції.