Космонавтика

В 1687 році англійський фізик Ісаак Ньютон теоретично довів можливість виходу на орбіту Землі тіла, яке досягло швидкості приблизно 8 км/сек.

Надзвичайно великий внесок у розвиток космонавтики зробив Костянтин Едуардович Ціолковський. Так він самостійно розробив основи кінетичної теорії газів (хоча така теорія була розроблена на 25 років раніше), багато уваги приділяв уваги теорії аеростатів, в 1897 році побудував першу в Росії аеродинамічну трубу, описам процес обтікання повітряним потоком тіл різної геометричної форми тощо. В 1898 році він показав реальний спосіб досягнення космічних швидкостей з допомогою ракети на рідкому паливі, а в 1903 році виходить у світ його фундаментальна робота “Исследование мирового пространства реактивными приборами”. Це був фактично перший крок до реальних науково-дослідних розробок космічної техніки.

В 1918-1919 роках Юрій Васильович Кондратюк (Шаргей Олександр Ігнатович) дає опис 4-х ступеневої ракети на киснево-водневому паливі, камери згорання, турбонасосного агрегату, системи управління ракетою на базі гіроскопів. Розрахував оптимальну траекторію польоту до Місяця, що отримала назву “траси Кондратюка”. Ці розрахунки були використані американцями при створенні відповідної програми польоту на Місяць.

Розвиток космонавтики безпосередньо пов”язаний також з такими видатними іменами як С.П.Корольов, М.К.Янгель, В.М.Челомей та багатьма іншими вченими, конструкторами, виробничниками.

Корольов Сергій Павлович
12.01.1907, Житомир — 14.01.1966, Москва

Народився 12 січня 1907 року в Житомирі. Батько Павло Якович Корольов – вчитель, мати – Марія Миколаївна Корольова (уроджена Москаленко). У сімнадцять років проектує безмоторний літак К-5, офіційно захищає свій проект перед комісією, яка рекомендує літак до будування.

У 1924-1926 роках навчається на механічному факультеті авіаційного відділення Київського політехнічного інституту. У 1926 році переводиться у Московське вище технічне училище імені М.Баумана. З четвертого курсу поєднує навчання з роботою в конструкторському бюро.

У 1930 році успішно захищає дипломний проект – легкий літак СК-4 (керівником диплому був А.М. Туполєв), працює старшим інженером польотних випробувань, створює свій ракетний двигун ОР-1, починає працювати з Ф.А. Цандером у групі вивчення реактивного руху. Підсумки перших кроків ракетобудування С.П. Корольов викладає в книзі «Ракетний політ у стратосфері».

Відділ, яким керує С.П. Корольов, розробляє у 1938 році експериментальну систему керованої ракетної зброї. Уперше в світі Корольов обґрунтовує концепцію ракетного винищувача-перехоплювача, здатного за кілька хвилин досягти великої висоти.

У 1938 році С.П. Корольова заарештовують і звинувачують у «контрреволюційній троцькістській діяльності» – 10 років ув’язнення. Покарання відбував на Колимі. Після перегляду справи у 1940 році був направлений до КБ тюремного типу, яким керував А.М. Туполєв, де бере участь у створенні авіаційних ракетних установок.

У 1944 році Корольов звільняється від арешту. Йому доручають складати для випробувань ракети ФАУ-2. Він удосконалює їх і досягає набагато кращих результатів. Ракета Р-5 може нести ядерний заряд і летіти 1200 км. За успішний пуск ракети у 1956 році С.П. Корольову присвоюється перше звання Героя Соціалістичної Праці.

Ставши головним конструктором міжконтинентальних балістичних ракет, Корольов успішно здійснює пуск у серпні 1957 року, а в жовтні 1957 року був запущений перший у світі штучний супутник Землі.

Довідково: Перший у світі штучний супутник мав параметри орбіти в перигеї 228 км, в апогеї – 947 км. Це дало можливість вперше виміряти щільність верхньої атмосфери, отримати інформацію про розповсюдження радіохвиль в іоносфері, відпрацювати комплекс питань щодо виведення на орбіту космічних апаратів тощо. Супутник представляв собою алюмінієву сферу діаметром 58 см. Та масою 83,6 Кг з чотирма антенами довжиною 2-3 метри.

Менш ніж за місяць у космос запускається собака Лайка. Модифікована триступенева ракета Р-7 дозволяє 12 квітня 1961 року вивести на орбіту космічний корабель «Восток» із першим у світі космонавтом Юрієм Гагаріним.

Перший у світі космонавт Юрій Олексійович Гагарін здійснив один оберт навколо Землі за 89 хвилин. Параметри орбіти в перигеї 181 км, в апогеї – 328 км.

Космічні модифікації ракети Р-7 дозволили здійснити серію тріумфальних польотів космічних кораблів та апаратів. До речі, космічний корабель «Союз» та його модифікації працюють із 1967 року донині і є надійним засобом доставки космонавтів та вантажів на Міжнародну космічну станцію.

Раптова смерть 14 січня 1966 року стала втратою як для радянської, так і світової космонавтики. Рівної С.П. Корольову особистості у цій галузі так і не знайшлося у жодній країні світу. Мрії, ідеї, плани нашого славетного земляка реалізуються сьогодні. Все це – переконливе свідчення історичної значимості й цінності діяльності С.П. Корольова.

Сергій Павлович Корольов двічі Герой Соціалістичної Праці (1956, 1961); лауреат Ленінської премії (1957); Золота медаль імені К.Е. Ціолковського АН СРСР (1958).

В плеяді видатних конструкторів космічної техніки вагоме місце належить Михайлу Кузьмичу Янгелю (1911-1971) та Володимиру Миколайовичу Челомею (1914-1984).

М.К.Янгель з квітня 1954 року стає головним конструктором особливого конструкторського бюро в Дніпропетровську (нині КБ “Південне” ім. М.К.Янгеля). Першою янгелівською ракетою була Р-12 (за американською класифікацією СС-4). В 1959 році ці ракети були розміщені на бойових позиціях стратегічних військ бувшого Радянського Союзу. В подальшому під його керівництвом та безпосередньої участі було розроблено цілу низку ракет, у тому числі міжконтинентальних балістичних ракет. Одна з таких ракет СС-18 внесена у Книгу рекордів Гіннеса як найпотужніша балістична ракета в світі.

Янгель Михайло Кузьмич
7.11.1911, с. Зирянівка Іркутської області. — 25.10.1971, Москва

Вчений-механік, конструктор у галузі ракетно-космічної техніки, Головний конструктор КБ «Південне» (1954-1971), м. Дніпропетровськ. Академік АН СРСР (з 1966), академік АН УРСР (з 1961), двічі Герой Соціалістичної праці (1959, 1961), лауреат Ленінської премії (1960) та Державної премії СРСР (1967).

Основоположник нового напрямку в ракетній техніці, заснованого на використанні високо киплячих компонентів палива й автономних систем керування, що істотно підвищило боєздатність ракет стратегічного призначення.

1937 року закінчив Московський авіаційний інститут, 1950 — Академію авіаційної промисловості.

Конструктор, провідний інженер, помічник головного конструктора, заступник директора заводу на авіаційному заводі ім. Менжинського в КБ М. Полікарпова (1935-1944); заступник головного інженера ОКБ О.І. Мікояна (1944); провідний інженер у КБ В.М. Мясіщева (травень 1945).

В апараті Міністерства авіаційної промисловості (1946-1948). Координував роботи з розвитку літакобудування.

Начальник відділу, заступник головного конструктора С.П. Корольова; директор, головний інженер НДІ-88 (м. Калінінград, Московської області, 1950-1954). Брав участь у розробці проектів ракет Р-5 і Р-7, керував розробкою проектів ракет Р-11 і Р-12, організував дослідження в області аеродинаміки, балістики, матеріалознавства й інших проблем ракетної галузі (1950-1954).

Головний конструктор ОКБ-586 (КБ «Південне» (1954-1971). Очолював створення ракетних комплексів Р-12, Р-14, Р-16, Р-36, МР-УР100, Р-36М, космічних ракет-носіїв «Космос», «Космос-2», «Циклон-2», «Циклон-3», ракетного блоку місячного корабля комплексу Н1-Л3, космічних апаратів «Космос», «Інтеркосмос», «Метеор», «Цілина» (1954-1971).

Його ім’я привласнене Державному конструкторському бюро «Південне» (1991). Федерації космонавтики України і Росії заснували медаль імені Янгеля.

Під керівництвом В.М.Челомея розроблені такі відомі ракети-носії як “Протон”, штучні супутники Землі “Політ”, “Космос”, орбітальні станції “Салют-3” і “Салют – 4”.

Унікальні системи управління ракетно-космічною технікою розроблялися в конструкторських бюро, які очолювали Микола Олексійович Пілюгін та Віктор Іванович Кузніцов. Розробка систем управління ракетно-космічними комплексами є тематикою Харківського АТ «ХАРТРОН» (SS-18, «Циклон», «Енергія»). Керівниками «Хартрону» у свій час були такі відомі вчені і конструктори як Борис Михайлович Конопльов, Володимир Григорович Сергєєв, Яків Єйнович Айзенберг.

Головним конструктором систем прицілювання ракетних комплексів був Серафім Платонович Парняков.

Важливим етапом у розвитку космонавтики були перші польоти космічних апаратів на Місяць і Венеру (1969-1972 роки).

19 квітня 1971 року ракетою “Протон” на орбіту була виведена перша у світі орбітальна станція “Салют-1”, а у лютому 1986 року орбітальна станція нового покоління “Мир”, до якої мали змогу пристиковуватися інші космічні апарати спеціального призначення.

Слід відзначити і етап створення космічних кораблів багаторазового використання Колумбія, Челенджер, Атлантик, Буран.

У 1995 році Державне конструкторське бюро “Південне” ім.М.К.Янгеля та Державне підприємство “Виробниче об’єднання “Південний машинобудівний завод” ім.. Макарова” разом з американською фірмою “Боїнг”, норвезькою “Квартер” та російською ракетно-космічною корпорацією “Енергія” утворили спільне підприємство “Сі Лонч” для реалізації унікального міжнародного проекту “Морський старт”.

Програма “Морський старт” розрахована перш за все на запуски супутників на найвищі геостаціонарні орбіти. Було збудовано комплекс, який можна розділити на такі складові: морський сегмент, ракетний сегмент, сегмент космічного апарату та допоміжні засоби.

Морський сегмент включає в себе складально-командне судно та стартову платформу. Ракетний сегмент складається з триступінчатої екологічно чистої ракети – носія “Зеніт – 3SL”, що розроблена і виготовлена ДКБ “Південне” та ДП “Виробниче об’єднання “Південний машинобудівний завод” ім. Макарова”.

Технологія підготовки до пуску ракети в загальних рисах є наступною.

У базовому порту здійснюється навантаження на складально-командне судно складових частин ракети, блока корисного навантаження та палива. Зібрана ракета переміщається до ангара стартової платформи, де готується до старту. Складально-командне судно відходить на безпечну відстань, а судові системи судна і платформи забезпечують дистанційне автоматичне здійснення пуску ракети-носія.

Окремим напрямком космонавтики є дослідження далекого космосу. Початок цій епосі був покладений 4 жовтня 1959 року, коли радянська автоматична міжпланетна станція (АМС) «Луна – 3» сфотографувала зворотню сторону Місяця та передала зображення на Землю.

3 лютого 1966 року АМС «Луна – 9» здійснила посадку на поверхню Місяця. В 1069-1976 роках на Місяць доставлялися «луноходи» та відповідне наукове обладнання, а також бралися проби грунту.

Американська програма «Апполон» дозволила вперше побувати людині на поверхні Місяця.

Перших успіхів в дослідженні Марса досягли американці. В 1965 році їх апарат «Mariner» пролетів на відстані 9846 км. Від поверхні Марса і передав її зображення на Землю.

Серед космічних апаратів, які запускалися за межі Сонячної системи варто згадати американські «Піонер-10» та «Піонер – 11», призначені для вивчення поясу астероїдів на Юпітері (1972-73 р.р.), космічні апарати різного призначення «Вояджер», «Галілео» та ряд інших.

Слід зазначити, що дослідження далекого космосу показали подвійний результат. З одного боку це грандіозний прорив в науці, отримання колосальних нових знань. З іншого – нічого окрім наукових знань такі дослідження не дали, але вимагали і вимагають колосальних витрат.

Для прикладу – кожна година перебування на Місяці астронавтів оцінюється в 84 млн. доларів США. Іншими словами – прямого економічного ефекту від дослідження далекого космосу людство поки що не отримало.

Окремо зупинимося на космонавтиці України. З моменту початку робіт над створенням ракет носіїв військового та цивільного призначення повсюдно використовувались ресурси України й підприємства постійно робили вагомий внесок в успіхи радянської космічної програми. Так, українські підприємства й організації «Комунар», «Арсенал», «Моноліт», Євпаторійський космічний центр брали участь у підготовці запуску першого штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957 року.

З початку 60-х років підприємства України почали розробку і виробництво систем керування, бортової автоматики й інших систем і приладів для космічних об'єктів і комплексів. 12 квітня 1961 року радянська модифікована міжконтинентальна балістична ракета Р-7, обладнана приладами підприємств «Комунар» і «Арсенал», вивела на навколоземну космічну орбіту першого в історії людства космонавта Юрія Гагаріна.

Успіхи підкорення космосу були б неможливі без українського конструкторського бюро «Південне». Саме на «Південному» розробляли космічні ракети разом із бойовими міжконтинентальними балістичними ракетами.

Діяльність конструкторського бюро «Південне» у сфері наукових досліджень почалася в 1961 році з розробки космічних апаратів «Метеор» і «Стріла». У 1962 році ракета-носій «Космос» вивела на орбіту перший супутник дніпропетровської розробки ДС-2, а в 1967 році ракетою-носієм «Космос» на орбіту був виведений орієнтований в атмосфері супутник «Космічна стріла».

Після розвалу СРСР, без'ядерній Україні балістичні ракети стали непотрібні. Реально постало питання в доцільності збереження такої затратної галузі машинобудування як космічна. Складна економічна ситуація в країні довела ситуацію коли потрібно було приймати рішення, оскільки галузь була на межі виживання. На щастя політичної волі та здорового глузду вистачило для того, щоб зберегти цю високотехнологічну галузь. 29 лютого 1992 року, Указом Президента при Кабінеті Міністрів України було створено Національне космічне агентство України. Попри те, що після оголошення Україною без'ядерного статусу міжконтинентальні бойові ракети, розташовані на території України, знято з бойового чергування та демонтовано, а вітчизняний ракетно-космічний комплекс переорієнтовано виключно на мирні цілі, однак ще й досі чимало експертів називають «Південне» одним з лідерів світового бойового ракетобудування.

Сьогодні Україна відома на світовому ринку своєю космічною продукцією: ракетами-носіями «Зеніт-2», «Циклон-3», «Дніпро»; космічними апаратами «Січ» і «АУОС»; апаратурою стикування «Курс» для Міжнародної космічної станції; системами прицілювання ракет, апаратурою систем керування для космічних комплексів «Союз», «Прогрес», «Протон»; унікальними об'єктами наземної інфраструктури: радіотелескопом РТ-70, контрольно-коригувальними станціями для глобальних навігаційних супутникових систем, мережею спостережень геофізичних явищ. Космічна галузь стала однією з ключових галузей національної економіки, а космічна діяльність України є складовою частиною міжнародних зусиль з дослідження та використання космічного простору.

Перший космонавт України Леонід Каденюк здійснив свій політ 19 листопада 1997 року, у складі міжнародного екіпажу на американському космічному кораблі «Columbia».

Леонід Костянтинович Каденюк генерал-майор Збройних Сил України, Герой України

Народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці, Хотинського району, Чернівецька область в сім'ї сільських вчителів.

В 1967 році після закінчення середньої школи із срібною медаллю вступає в Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (ЧВВАУЛ).

Після закінчення у 1971 році ЧВВАУЛ і отримання диплома льотчика-інженера за спеціальністю «Пілотування і експлуатація літальних апаратів» працював льотчиком-інструктором ЧВВАУЛ.

В серпні 1976 року був відібраний до загону радянських космонавтів у групу багаторазової космічної системи «Буран».

В 1977 році закінчив Центр підготовки льотчиків-випробувачів. Отримав диплом і кваліфікацію «льотчик-випробувач».

У 1977 – 1979 рр. пройшов загальнокосмічну підготовку і отримав кваліфікацію космонавта-випробувача.

З 1977 до 1983 року – космонавт-випробувач групи багаторазової космічної системи «Буран».

1984 – 1988 рр. – льотчик-випробувач Державного науково-дослідного інституту Військово-повітряних сил СРСР.

1989 рік – закінчив Московський авіаційний інститут літакобудівний факультет.

1988 – 1990 – пройшов підготовку за програмою «Буран».

Брав участь у відпрацьовуванні глісади зниження при заході на посадку космічного корабля «Буран» на літаках МіГ-31 та МіГ-25.

В період 1990 – 1992 рр. по повній програмі пройшов підготовку в якості командира транспортного корабля «Союз-ТМ».

Під час підготовки до космічних польотів та в процесі випробувальної роботи пройшов унікальні інженерну і льотну підготовки. При цьому вивчив космічні кораблі «Союз», «Союз-ТМ», БТКК «Буран», Орбітальну станцію «Салют», частково орбітальний комплекс «Мир» та американський БТКК «Space Shuttle».

Брав участь у розробці та випробуваннях авіаційно-космічних систем, у їх ескізному та макетному проектуванні, а також у льотних випробуваннях систем.

Літав більш ніж на 50 типах та модифікаціях літаків різного призначення, в основному – винищувачів, а також на американському тренувальному літаку Northrop T-38.

За час підготовки до космічних польотів пройшов підготовку з проведення наукових експериментів на борту космічних літальних апаратів у найрізноманітніших напрямках: біологія, медицина, метрологія, екологія, дослідженні природних ресурсів Землі із космосу, геології, астрономії, геоботаніки.

В 1995 році відібраний в групу космонавтів Національного космічного агентства України.

Пройшов підготовку до космічного польоту в NASA на американському космічному кораблі багаторазового використання як спеціаліст по корисному навантаженню.

В період з 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив космічний політ на американському БТКК «Колумбія» (англ. Columbia) місії STS-87. Під час польоту виконував біологічні експерименти спільного українсько-американського досліду з трьома видами рослин: ріпа, соя і мох. Основна мета проведення експериментів — вивчення впливу стану невагомості на фотосинтетичний апарат рослин, на запліднення та розвиток зародка, на експресію генів у тканинах сої і рапи, на вміст фітогормонів у рослинах рапи, на вуглеводний метаболізм та ультраструктуру клітин проростків сої, на процес ураження проростків сої патогенним грибом фітофтори..

Крім того український носій Зеніт-2 в перспективі може використовуватися для пілотованих пусків, адже для цього він і проектувався. З підвищенням рівня надійності носія та з появою необхідності його можна в невеликі терміни пристосувати для цього завдання. У цей час ведеться робота над поліпшенням статистики пусків й відпрацюванням ракети.

Україна є учасником найважливіших міжнародних переговорів в космічній галузі, включаючи Договір про принципи, які регулюють діяльність держав в дослідженні і використанні космосу, включаючи Місяць та інші небесні тіла (1967), і Угоду про створення спільного наукового і технологічного простору між членами СНД (1995). З часу свого створення ДКАУ підписала 38 міждержавних і міжвідомчих угод з 16 країнами. Нарешті, Україна є членом більшості міжнародних організацій у сфері космосу, таких як UNCOPUOS (Комітет ООН з мирного використання космічного простору), COSPAR (Світовий комітет з питань космічних досліджень), IADC (Координаційний міжвідомчий комітет з питань забруднення в космосі); вона також є дуже активним членом організацій з нерозповсюдження зброї масового ураження.

Нинішні проекти включають програму Наземний старт, Дніпро — у співробітництві з Росією, Морський старт— з США і Росією і проект Циклон-4 з Бразилією. Україна також брала участь в багатьох міжнародних науково-дослідницьких програмах, включаючи дослідження з питань космічної біології на станції Мир, вивчення магнітосфери з міжнародною програмою Інтербол і багато інших програм, що ще раз демонструє науковий, технологічний і промисловий рівень України.

Найбільшим партнером України в космічній сфері є Росія. Це зумовлено історичними обставинами. Космічна промисловість створювалася в період коли кооперація між союзними республіками СРСР була нормальним явищем і це зумовило технологічну прив'язку української космічної галузі до Росії. В той же час існує й зворотня прив'язка Росії до України. В цілому технологічна співпраця в цивілізованому світі є явищем нормальним та закономірним. За оцінками експертів на найближчі роки саме на українських ракетах-носіях Зеніт-3SLBФ буде триматися російська космічна наукова программа. Також Росія зацікавлена в подальшій модернізації носія Зеніт-3SL. В конструкції є запаси для зниження маси третього ступеня й відповідно є можливість збільшити масу корисного навантаження на 200—300 кілограм для доставки на геостаціонарну орбіту.

Україна налагодила співробітництво з Європейською комісією та Європейською космічною агенцією в рамках першої європейської космічної програми, а також участі в програмах Аврора, Галілео, GMES та FLPP (перспективні носії виведення). Українські підприємства задіяні в програмі VEGA у співпраці з Фіат Авіа (Італія).

З іншого боку, повною мірою була реалізована Програма технічної підтримки Бістро-2 Європейської комісії, яка стосується забезпечення захисту права на інтелектуальну власність в рамках комерціалізації українських космічних технологій. Започатковано проект Бістро-3, який має на меті визначення механізмів маркетингу космічних технологій в цивільній сфері. ДКАУ бере участь у цьому проекті, що стосується його організаційних аспектів і правової підтримки.

Щодо програми Галілео, то угода між ЄС і Україною визначає багато галузей співробітництва:

радіочастотний спектр;

науково-дослідницька і навчальна;

промислова діяльність;

розвиток торгівлі і ринку;

стандартизація,

сертифікація і регулятивні заходи;

безпека, відповідальність і відшкодування витрат.

ЄС і Україна домовляються також про співробітництво у питаннях вивчення і реалізації архітектури наземної системи і дійшли тимчасового порозуміння щодо поширення системи EGNOS на територію України, використовуючи наземну інфраструктуру, яка складається з українських станцій контролю.

Україно-бразильська співпраця в космічній сфері почала активно розвиватись з 2002 року. саме тоді був даний старт амбіційному проекту запусків носіїв серії Циклон з бразильського космодрому Алкантара. цей проект дозвольть й надалі виристовувати технологічний заділ, що залишилися після завершення експлуатації носіїв Циклон-3. Крім того це дозволить зберегти на майбутнє конструкторську школу, що розробляла балістичні ракети, адже носії даної серії базуються саме на конверсійній балістичній ракеті SS-9. Носій Циклон-4 з нового стартового майданчика на екваторі зможе вивести на орбіту значно більше корисне навантаження ніж з Байконура. Крім того в рамках проекту наші вітчизняні підприємства вироблять ряд систем для спорудження стартової установки. Досвід подібних робіт в нашої держави відсутній й це штовхатиме вітчизняну науку та промисловість до подальшого розвитку.

Крім того співпраця в цій високотехнологічній галузі може стати трампліном для поглибленої співпраці між державами. Бразилія бере на себе створення повноцінної наземної інфраструктури, а Україна займається стартовим майданчиком та власне ракетою.

США були одні з ініціаторів і головним джерелом фінансування в рамках створення проекту Морський старт.

Зараз українські підприємства співпрацюють з американською компанією Orbital Sciences Corporation в рамках створення носія Antares в рамках програми Commercial Orbital Transportation Services. Українські підприємства Південний машинобудівний завод та КБ Південне використовуючи свої напрацювання по програмі «Зеніт» та «Маяк» змогли в стислі терміни спроектувати й розпочати виробництво першого ступеня носія. Розглядається питання про перенесення виробництва двигунів з США до України.

Активна співпраця між Україною та Японією в космічній сфері розпочалася 1 жовтня 2010 року під час аерокосмічного салону «Авіасвіт-XXI», коли відбулося підписання Меморандуму про наміри щодо реалізації cпільного проекту стосовно проектування та експлуатації мікро/наносупутників ДЗЗ з метою відпрацювання технологій та проведення дослідження навколишнього природного середовища, ґрунтів, сільськогосподарських ресурсів, визначення перспективних методів моніторингу та оцінки економічної ефективності їх застосування.

Також Японія та Іспанія розраховують на успішні запуски українського ракетоносія з космодрому «Алкантара» в Бразилії, щоб довірити свої супутники перевіреній системі запуску. Планується, що запуск японського супутника «Нано-Жасмин» відбудеться разом з запуском космічного апарату Мікросат.

У 1995 році було створено Українсько-китайську підкомісію з питань співробітництва у сфері освоєння космічного простору в мирних цілях. Серед багатьох документів, підписаних Києвом і Пекіном у рамках державного візиту в КНР Президента України Віктора Януковича, була і Програма українсько-китайського співробітництва у галузі дослідження та використання космічного простору в мирних цілях на 2011—2015 роки.

Співпраця між українськими й індійськими підприємствами в космічній галузі сягає ще часів СРСР.

В період з 20 по 23 липня 2003 року відбувся візит в Україну делегації Індійської космічної дослідницької організації (ІКДО) на чолі з директором Центру рідкопаливних систем ІКДО паном Н. Ведачаламом.

За результатами проведених переговорів з підприємствами космічної галузі України підписано Протокол про наміри щодо співробітництва між ДКАУ та ІКДО в космічній сфері. Протоколом передбачено розвиток співробітництва за наступними напрямками: створення ракетних двигунів, спільне виробництво деталей та приладів для космічних апаратів, спільні дослідження та виробництво ракетного палива різних типів.

В КБ Південне активно йде робота з створення ракетного двигуна, що працює на компонентній парі кисень-гас для індійської ракети носія.

Активно розвивається співпраця й іншими державами світу. Співробітництво з державами які не володіють космічними технологіями є чудовим способом просувати свою продукцію та послуги на чималому ринку.

Єгипет виступив замовником на супутник ДЗЗ. КБ "Південне" виграло тендер на будівництво такого супутника та його запуск. Після вдалого виконання всіх умов контракту Єгипет продовжує діалог з вітчизняними підприємствами щодо будівництва наступника.

Нові тенденції розвитку космічної діяльності, за оцінками експертів, будуть відбуватися у напрямках, що визначаються певною новизною і які визначають її розвиток в майбутньому. Серед основних з них можна назвати:

· створення і реалізація найбільш складних і значущих для людства проектів, здебільшого в інтересах усього світового співтовариства (освоєння Місяця, Марса, інших планет Сонячної системи);

· здійснення проектів з урахуванням можливих революційних проривів у ракетно-космічній галузі та науці, у тому числі у створенні наступного покоління принципово нових систем, таких як космічні транспортні системи «Земля - навколоземна орбіта», між орбітальних космічних транспортних систем, робото технічних систем збирання і ремонту великих платформ і баз-станцій, систем життєзабезпечення із замкнутим циклом, систем забезпечення тривалої життєдіяльності людини в умовах мікрогравітації;

· реалізація проектів в інтересах вирішення земних проблем навколишнього середовища, у тому числі провісників стихійних руйнівних процесів (тайфунів, землетрусів, повеней тощо);

· реалізація міжнародних комерційних проектів, у тому числі з послуг супутникового зв’язку, навігації тощо;

· створення міжнародних і глобальних інформаційних систем та мереж нового покоління із застосуванням космічних технологій.