Становлення і розвиток державних фінансів України

Сутність державних фінансів, їх призначення і роль.

Государственные финансы - это совокупность распределительных и перераспределительных отношений, которые возникают в процессе формирования и использования централизованных фондов денежных средств, предназначенных для финансового обеспечения выполнения государством возложенных на неё обязанностей.

Функционирование государственных финансов неотделимо от государства. Необходимость в государственных финансах обусловлена тем, что вне зависимости от типа экономических системы, основным предназначением государства является обеспечение финансовыми ресурсами тех потребностей, которые не могут быть удовлетворены посредством рыночного механизма, то есть через спрос и предложение, а также отдельными гражданами и по объективным причинам. Такими причинами являются:

структурная перестройка экономики;

охрана окружающей среды;

оборона;

правопорядок;

наука;

образование;

социальное обеспечение и социальная защита;

Охрана здоровья и др.

Роль современного государства и его финансов в экономике или в экономическом кругообороте - огромна. Государство активно участвует в регулировании экономической жизни своей страны. Именно регулирование экономики составляет суть государственной экономической политики.

Становлення і розвиток державних фінансів України

На сьогодні державні фінанси України опосередковують майже 70% від усіх фінансових ресурсів і містять різні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Державні фінанси охоплюють державний бюджет, централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, фінанси підприємств і організацій державної власності, державний кредит, державне страхування.
Усі ланки державних фінансів мають власну сферу функціонування, однак вони тісно пов'язані між собою. Основу державних фінансів становлять фінанси підприємств державної власності. Тут створюється понад 55% від валового внутрішнього продукту, який є головним об'єктом фінансових відносин. За умов розвитку ринкової економіки частка державного сектора зменшуватиметься, однак ще тривалий час цьому сектору належатиме визначальна роль у процесах розподілу й перерозподілу, що здійснюються за допомогою фінансів.

Упродовж 1992—1997 років змінилася роль бюджету в перерозподілі валового внутрішнього продукту. Так, якщо в 1992 р. через доходи, зведеного бюджету (без урахування централізованих фондів) перерозподілялося 21,9% ВВП, у 1994 р. ця частка зросла до 33,6%, а починаючи з 1995 року стала зменшуватися і становила в цьому році 28,4%, у 1996 р. — 26,4%, у 1997 р. - 28,5%.
Значною є роль централізованих фондів цільового призначення в системі державних фінансів. У 1992 р. через вказані фонди перерозподілялося 14,1% ВВП, у 1994 р. — 10,2%, у 1997 р. — 12,0%. У зв'язку зі змінами в порядку створення і використання Фонду щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення в наступні роки перерозподіл ВВП через такі фонди дещо зменшився.
Бюджет і надалі є основним інструментом державного регулювання економічного й соціального розвитку. Так, держава мобілізує фінансові ресурси для своїх потреб у формі податків, зборів і платежів. Витрачає ці ресурси шляхом надання асигнувань на різні заходи загальнодержавного призначення, тобто оборону, забезпечення громадського порядку, утримання органів влади й управління, збереження довкілля, надання громадянам безплатних послуг у формі освіти, медичної допомоги, одержанні професії, а також грошових виплат громадянам у формі допомоги. Для потреб соціальної сфери створюється пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд сприяння зайнятості населення і низка інших.
Безпосередньо у виробничій сфері створюються фонд капітальних вкладень в основні виробництва, фонди капітального ремонту, обігових коштів, оплати праці, соціального розвитку, матеріального заохочення тощо.
Держава через законодавство регулює порядок створення й використання всіх указаних фондів і тим самим створює фінансовий механізм управління в державі. Напрямки розвитку цього механізму визначаються фінансовою політикою держави.