Функції фінансів

Сутність кожної економічної категорії детально розкривається в її функціях, які характеризують суспільне призначення даної категорії. Призначенням фінансів, як уже зазначалось, є забезпечення діяльності та функціонування юридичних і фізичних осіб та держави. Це забезпечення здійснюється через процеси формування доходів окремих суб’єктів, які, у свою чергу, є результатом розподілу і перерозподілу створеного у суспільстві ВВП чи накопиченого національного багатства.

Фінанси виконують три функції:

· мобілізація (залучення; отримання; придбання ресурсів);

· розподільна;

· контрольна.

Мобілізація економічних ресурсів полягає в тому, що за допомогою фінансових важелів суб’єкт діяльності залучає економічні ресурси з метою вирішення певних задач. Мобілізація – це залучення, одержання, придбання ресурсів. Такі операції здійснюються, виходячи з наявності різних умов і можливостей. Мобілізація ресурсів проводиться з використанням різноманітних інструментів: шляхом випуску і розміщення цінних паперів, залучення кредитів, використання частини прибутків з метою збільшення власного капіталу та ін. При цьому формуються певні фінансові активи і відповідно, зобов'язання між учасниками.

Наприклад. З метою формування необхідних економічних ресурсів для забезпечення діяльності підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) засновники повинні сформувати статутний капітал. Це здійснюється шляхом проведення внесків учасників. Внески можуть здійснюватись як в матеріальній, так і нематеріальній, а також в грошовій формах. При цьому активи передаються від засновників до підприємства як юридичної особи. А ТОВ приймає на себе відповідні зобов'язання перед засновниками. Мобілізація коштів з метою залучення державних видатків проводиться держаними органами управління. Джерела мобілізації встановлюються законодавством і затверджуються Законом про державний бюджет на поточний рік. До них, зокрема, відносяться: податки, збори та відрахування, надходження від приватизації, продаж ресурсів, державних цінних паперів, одержання дивідендів на державні пакети акцій, орендної плати від переданого в оренду державного майна та ін.

З переходом до ринкової економіки процес мобілізації ресурсів для суб'єктів значно ускладнюється. Так, залучення коштів до Державного бюджету має певні межі і потребує злагодженої системи виконання. Одержання коштів шляхом емісії і розміщення цінних паперів передбачає вивчення потреб фінансового ринку, попиту інвесторів, гарантій обслуговування емісій. Одержанню дивідендів передує активна діяльність в управлінні підприємством шляхом участі в роботі загальних зборів акціонерів, в складі спостережної ради, правління та інших органів керівництва ВАТ. Значно ускладнюються умови одержання кредитів. Необхідно забезпечити цільове і прибуткове використання залучених коштів, надати відповідні гарантії кредитору, провести погашення і обслуговування наданих кредитів в строки, передбачені кредитною угодою.

Сутність розподільної функції полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП

Крім того, розподіл і перерозподіл вартості ВВП може відбуватися в результаті кримінальних порушень — крадіжок, зловживань службовим становищем, розкрадання майна підприємств, уникнення від сплати податків та ін. Однак це не економічні методи, і вони є предметом іншої науки — правознавства.

Механізм дії розподільної функції фінансів пов’язаний зі схемою розподілу ВВП. Він включає в себе кілька стадій:

1) первинний розподіл;

2) перерозподіл;

3) вторинний розподіл.

Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні ВНП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб — заробітна плата, у юридичних осіб — прибуток, у держави — прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні централізованих фондів, шляхом вилучення частини доходів у суб’єктів, зайнятих у створенні ВНП За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включають бюджет і фонди цільового призначення. Відомчі — це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об’єднаннях.

Вторинний розподіл — це використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб’єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи — заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигнувань і виділення коштів юридичним особам.