Література

1.Є.П.Качан Економічна і соціальна географія світу. Нав. посібник. Тернопіль, СМП «Астон», 1999, 368 стор. 45-64

При вивченні даної теми потрібно вияснити що собою, взагалі, являє виробнича та не виробнича галузь народного господарства. Ви маєте дати економічну характеристику всім сферам народного господарства таким як: будівництво, промисловість, сільське господарство, торгівля. Зрозумівши суть даних галузей ви побачите на скільки вони взаємопов'язані та залежні від транспорту, в першу чергу, від автомобільного, тому що кожна сфера має свою специфіку.

Для прикладу: будівництво можна класифікувати на зосереджений, не зосереджений та лінійний типи будівництва. Кожен з цих типів має різний вплив на транспорт, тобто транспорт буде задіяний менш чи більш інтенсивно.

Це ж можна сказати і про інші галузі народного господарства. Кожна галузь має також, в свою чергу, класифікацію та характеризується факторами, які впливають на дані галузі. В залежності від їх класифікації та даних факторів, які впливають ви зможете зрозуміти на скільки необхідно задіяти транспорт при Конкретних перевезеннях.

Промисловість у господарстві світу є основною його складовою частиною. На сучасному етапі її частка складає близько 60%, і розвиток цієїгалузі господарства швидко зростає у зв'язку з новими запитами з боку повного споживача - населення світу. Найголовнішою галуззю промисловості є обробна, у тому числі машинобудівна та хімічна. На них припадає у розвинутих країнах 3/5 всієї валової продукції промисловості.

Паливно-енергетична промисловість світу потужна, проте розвинута і розміщена нерівномірно на земній кулі. Людство лише у XX ст. використа­ло більше енергетичних ресурсів, ніж за всю попередню історію. Викорис­тання паливно-енергетичних ресурсів упродовж XX ст. зросло у 16 разів. Докорінно змінилася за цей чає і структура використовуваних природних паливних ресурсів. Значно зменшилася частка вугілля та дров, у той час як зросла частка нафти і газу. Великого значення набуває такий вид енергетичних носіїв, як атомна енергія.

Нафтова промисловість. Нафтова промисловість почала швидко роз­виватися з середини XX ст. В останній період щорічний видобуток нафти у світі зростає приблизно на 2%. Такими ж темпами зростає і споживання на­фти у світі. Після Другої світової війни географія нафтовидобування значно змінилася. Близько 1/4 нафти видобувають країни Близького та Середнього Сходу: Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Кувейт та ін. (усього понад 750 млн. т). Багато видобувають Росія, СІІІА, Китай та Мексика. Шість країн на земній кулі мають видобуток нафти понад 100 млн. т щорічно.

Нафта переробляється переважно не в районах її видобутку, а в райо­нах споживання. Проте в останній період посилилася друга тенденція - бу­дівництво нафтопереробних заводів в окремих країнах, які розвиваються, що пояснюється намаганням цих країн отримувати більші доходи від збуту нафти і нафто продукції.

Газова промисловість. У значних розмірах природний газ добувається 35 країнах світу.

Достовірні запаси природного газу на земній кулі визначають прибли­зно у 135 трлн. м³. Колосальні запаси природного газу виявлені у Сибіру, на Далекому Сході та Європейській частині Росії (Уренгойське, Ямбурзьке, і полярне, Медвеже, Вуктильське, Оренбурзьке родовища), у Туркмениста­ні (Ачакське, Шатлицьке), Узбекистані та Казахстані. Серед інших країн відзначаються США, Канада, Велика Британія,,Норвегія. Великими імпор­терами природного газу є США, Японія, ФРН, Франція. Приблизно 1/8 при­родного газу зріджується й експортується (Алжир, Бруней) на спеціальних суднах-газовозах.

Чорна металургія. На підприємствах чорної металургії виплавляють ірохи більще 726 млн. т сталі щорічно. На першому місці Ятонія (98,3 млн. т), і іа другому - КНР (91,5 млн. т), на третьому - США (91,2 мд т. т) (табл: 5). Важ­ливими чинниками розміщення підприємств чорної металу;,:^:сії були сировина і транспорт.. Провідне місце щодо видобутку залізної руди посіли країни, що розвиваються. Найбільше видобувають руди: Китай, Бразилії, Австралія, Росія, і США, Індія. Найбільшим імпортером залізної руди та металобру­хту є Японія (понад 116 млн. т). Серед країн «третього світу > переважна части­на сталі виготовляється у Республіці Корея, Бразилії, та Інд ї. У даний час роз­міщення підприємств чорної металургії тяжіє до приморського положення та великих рік, що сприяє здешевленню транспортування масової сировини і ви­возу готової продукції. Прикладом такого явища є як Японія, США, Велика Британія, Південна Корея та ін. У перспективі будуть відпрацьовані та підгото­влені для промислового використання такі прогресивні технології, як безперер­вне виробництво сталі, виплавка сталі безпосередньо з руди, процеси плазмової плавки, обробка металу та ін.

Кольорова металургія об'єднує процеси видобутку руди кольорових металів, їх виробництва та виробництва сплавів (нерідко у тісному поєд­нанні з хімічними підприємствами, які забезпечують повніше використання сировини). Ця галузь промисловості найбільший розвиток отримала у тих країнах, де виявлені великі запаси кольорових металів (Росія, Китай, США,Канада, Австралія, Бразилія). У деяких країнах кольорова металургія вини­кла, головним чином, на імпортній сировині (Японія, країни Європи).

Машинобудування посідає перше місце серед усіх галузей промисловості світу як за вартістю виготовленої продукції, так і за кількістю зайнятих працівників. її розміщення надзвичайно нерівномірне. У машинобудуванні виділяється загальне машинобудування, яке, спеціалізується на випуску виробничого обладнання для себе та інших галузей господарства, а також транспортне машинобудування, електротехнічна та електронна промисловість приладобудування, виробництво озброєння та військової техніки і т. д.

Серед промислово розвинутих країн виділяється п'ять, які є не лише великими виробниками машин, але й їх експортерами: Японія, ФРН, США Росія, Італія. Країни-експортери є водночас великими їх імпортерами в наслідок розвинутого поділу праці. Серед країн «третього світу» виділяються такі, які мають заводи по складанню машин. Лише окремі з цих країн зуміли збудувати свою машинобудівну промисловість (Індія, Бразилія, Аргентина, Республіка Корея, Сінгапур), яка здебільшого належить іноземному капіталу.

Найбільш розвинуте й різноманітне машинобудування США, а також ФРН та Японії. У цих країнах виділяються у першу чергу найновіші науко­місткі галузі виробництва: авіаракетобудування, військове суднобудування, виробництво ЕОМ, військової та виробничої радіоелектроніки і техніки тощо.

Хімічна промисловість - одна з найголовніших галузей, що визнана науково-технічний прогрес. У хімічній промисловості світу важливе місце посідають окремі монополістичні об'єднання.

Галузі хімічної промисловості споживають велику кількість електроенергії, технічної води та сировини. На розміщення хімічної промисловості впливають ще й концентрація і розміщення головних підприємств, які відіграють науково-технічну роль, висококваліфікована робоча сила, споживачі, транспортабельність продукції і добре розвинута транспортна мережа.

Різко виділяється така галузь хімічної промисловості, як виробництв синтетичних смол і пластмас. Підприємства цієї галузі отримують газ (я сировину) та етилен, який часто надходить по етиленопроводах (ФРН, Бельгія, Нідерланди). Найбільшими виробниками хімічних волокон і ниток є США, Японія, Росія, ФРН, Китай, Італія, Велика Британія, Франція, Чехія.

Головні райони основної органічної хімії тяжіють до районів нафтопереробки (Південь США, особливо приморські штати Техас і Луїзіана район Нижнього Рейну, тобто від Кельна (ФРН). до Роттердама (Нідерланди), а в Японії - розміщуються на узбережжі Внутрішнього Японського моря на о. Хонсю.

Лідерство у хімічній промисловості мають США. Останнім часом на чільні місця щодо розвитку галузі вийшли ФРН, Японія; дещо поступаються їм Великобританія, Франція, Італія. Виникла потужна нафтопереробна промисловість в Нідерландах, Бельгії, Швейцарії.

Текстильна промисловість. У даний час найбільше у світі тканин на душу населення понад 40 м² виготовляється у США, Японії, деяких країнах СНД і Балтії. Найнижчі показники на душу населення (менше 1 м²) мають Монголія, понад п'ятнадцять країн Африки (Лівія, Туніс, Мавританія, Нігерія та ін.) деякі країни Латинської Америки та Океанії (Гайана, Уругвай, тощо), а також Україна.

Найбільшими виробниками та експортерами тканин є США (Південь),деякі країни Латинської Америки (Бразилія, Мексика, Перу), Азії (Пакистан, Індія, Туреччина), Африки (Єгипет, Судан). Значними виробниками бавовнику є Узбекистан І Туркменістан найбільшими його імпортерами країни Західної і Східної Європи, Японія