Корінь, його функції та морфологія

Корінь – це осьовий радіально-симетричний, переважно підземний вегетативний орган вищих рослин із необмеженим ростом у довжину.

Основною функцією кореня є опора та закріплення рослини в ґрунті, а також поглинання поживного ґрунтового розчину (мінеральне живлення). Побічними функціями кореня є: утворення мікоризи й бульбочок; синтез окремих речовин (наприклад, ауксинів); дихання; запасання поживних речовин; виділення специфічних речовин; участь у процесах алелопатії – хімічної взаємодії між окремими рослинами за допомогою специфічних фізіологічно-активних речовин.

Корінь не розділений на вузли та меживузля, на ньому не утворюються листки й екзогенні бруньки. За формою корені бувають ниткоподібними, шнуроподібними, веретеноподібними, циліндри-чними, конусоподібними, ріпоподібними, кулястими, шишкуватими.

За глибиною проникнення в ґрунт корені також сильно відрізняються – від декількох сантиметрів до декількох десятків метрів.

За функціями виділяють скелетні або опорні (з добре розвинутими механічними тканинами), ростові (швидко ростуть, але мало галузяться), всмоктуючі, втягуючі, запасаючі, мікоризні корені.