Набуття права власності

Римські юристи розрізняли:

Способи набуття право власності - факти, з настанням яких виникає право власності на річ:

- первісні (набуття виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на дану річ. Тут відносини з попереднім власником не вважаються. На підставі дій тільки одного набувача (Напр.: захват нічієї речі):

а) заволодіння або окупація речі, які не вилучені з цивільного оборота, але нікому не належить - найдавніший способ набуттям право власності. Майно ворога також було нічиїм і могло бути предметом заволодіння.);

б) скарб - будь-яка ціна річ невідомо ким і коли захована. Цінність була бути захована (закопана в землі або замурована в землі), проте так давно, що власника встановити неможливо. Зпершу клад, який був виявлений у землі належав власнику земельної ділянки, але згодом, скарб, який був знайдений у землі власника, поділявся наполовину: особі, яка знайшла скарб і власником.

в) переробка речі - виготовлення нової речі з однієї або кількох інших. Якщо і матеріал, і робота належала одній особі, то вона набувала право власності на цю річ. Якщо з чужого матеріалу, то це викликало спори. В Римі самініанці вважали, що матерія первинна, тому вважали, що річ належить власнику матеріала. В праві Юстиніана було закріплено компромісне правило, що якщо річ можна було повернути в первісний стан, то її власником є власник матеріалу; якщо це зробити неможливо, то право на річ набуває виготовлювач речі. Але на майстра покладається обов'язок сплатит податок власнику матеріала. Проте пізніше це не було сприйнято.

г) право власності за набувальною давністю - набуває право власності в силу того, що особа фактично володіє річчю на протязі встановленого законом строку при наявності певних умов:

1. Строк володіння щодо рухомих речей; 2 роки для нерухомості. В епоху Юстиніана ці строки збільшуються: 3 роки рухомою і 10 років нерухомою;

2. Справедливістю володіння - на правомірних підставах, виключались: насильство, таємне викрадення, тимчасове держання;

3. Добросовісніть набуття речі - особа не повинна бути крадієм.

4. Річ повинна бути не вилучення з цивільного обороту.

5. Безперервність володіння.

д) набуття право власності на плоди - поки плід прикріплений до плодоносної речі, він є самостійним правом власності. За загальним правилом право на плоди має власник плодоносної речі.

- похідні (залежать від права попереднього власника на цю річ. Право власності набувається за волею попереднього власника і ґрунтується на його праві. Встановлюється на підставі договору або спадкуванням. Має місце право наступності. Аби передати право потрібно фактично передати річ, зокрема у формі манципації, цесії та традиції:

а) манципація - символічний і урочистий акт реальної передачі речі. Необхідна: присутність 5 свідків і вагаря. Форма манципація призначалась лише для цінних речей. В епоху Юстиніана ця форма була скасована.

б) уступка права (цесія) - передача речі у формі уявного судового процесу. Це провочин процесуального характеру, що представлявся у формі фективного позивання. Ця форма з'явилась у преторському праві. Претор засвідчував у своєму рішенні, що право власності перешло від відчужувача до набувача і видава акт. Тільки римські громадяни могли користуватись цією формою. Передача такою формою могло відбуватись: відмова від спадщини, звільнення раба.

в) традиція (передача) - передача фактичного володарювання над річчю від відчужувача до набувача. Найбільш проста форма. Не було ніяких формальностей. Була проста передача речі. За такою формою набувались всі неманципні речі. Обов'язковою умовою традиції було вирішення питання про покупну ціну цієї речі. Ціна могла бути кредитована (сплачувалась не відрразу, а встановлювався строк).

Титули набуття правовласності - юридичні факти (правочини), які є правовою підставою набуття право власності.