Особливості вирощування щепленого садивного матеріалу

Одним з найбільш розповсюджених способів виробництва садивного матеріалу деревних рослин із збереженими цінними сортовими і формовими материнськими ознаками є вирощування щеплених саджанців. Вирощування щепленого садивного матеріалу, головним чином, використовується для виробництва саджанців плодових сортів і декоративних форм деревних рослин. Отримують такий садивний матеріал вегетативного походження шляхом трансплантації прищепи - необхідного сорту (форми) на підщепу. Зазвичай, у якості підщеп в розсадниках використовують сіянці та насіннєві і живцеві саджанці масової репродукції або так звані дички. Підщепами для виробництва щепленого садивного матеріалу, як правило, слугують рослини того ж виду або роду, що і прищепа – горобина звичайна для вирощування горобини плакучої форми, шипшина - для троянд, бузок і яблуня - відповідно для виробництва їх культурних сортів. Вони повинні відповідати ряду вимог:

- бути біологічно сумісними з прищепою (належати до одного і того самого виду, рідше роду);

- забезпечувати біологічне зростання тканин після щеплення (змикання тканин калюсу підщепи і прищепи);

- бути пристосованими до несприятливих умов зовнішнього середовища, шкідників та хвороб.

Успіх щеплення, в значній мірі, залежить від:

- своєчасності проведення трансплантацій (треба чітко знати час початку сокоруху) ;

- підбору способу та виду щеплення і ретельності його проведення;

- правильного вибору компонентів щеплення (підщепи та прищепи).

Компоненти щеплення впливають один на одного. Підщепа впли­ває на ріст і довговічність прищепи, врожайність та декоративність порід, три­валість вегетаційного періоду рослин тощо.

Зокрема, правильним підбором підщепи та прищепи можна досягнути:

- отримання низькорослих рослин і прискорення плодоношення (у разі використання відповідно: низькорослих і слабих за ростом підщеп);

- скорочення тривалості вегетаційного періоду (шляхом щеплення субтропічних вічнозелених рослин на одновидові листопадні. Наприклад: щеплення лимона, грейпфрута, апельсина на дикий лимон);

- підвищення морозостійкості (за рахунок підщепи, яка уповільнює або взагалі припиняє вегетацію взимку).

Характер впливу прищепи на підщепу вивчено недостатньо.

Технологічні особливості виробництва щепленого садивного матеріалу обумовлюються способом трансплантації (аблактування, окулірування або копулірування) та місцем проведення щеплення – в зону кореневої шийки або штамб.

Плакучі та кулясті форми деревних рослин вирощують шляхом щеплення в штамб, а пірамідальні та види, що відрізняються високою декоративністю і забарвленістю листя – щепленням в кореневу шийку. Тому для виробництва саджанців з плакучою або кулястою формоюкрони використовують у якості підщепи рослини з штамбом певної висоти достатньою кількістю пагонів, на які трансплантують прищепу (вічка або живці). В подальшому пагони, що розвиваються з прищеп слугують основою для формування крони бажаної форми.

У разі вирощування саджанців з пірамідальною кроною або рослин з особливою декоративністю листя, щеплення здійснюють в зону кореневої шийки підщепи. Після приживлення прищепи (краще до або після появи пагона - окулянта), усю частину підщепи, яка знаходиться вище місця щеплення, зрізають, а штамб і крону майбутнього саджанця формують з пагонів прищепи.

Декоративні чагарники формують як в кущовій, так і в штамбовій або напівштамбовій формі. При формуванні їх у виді куща щеплення роблять в кореневу шийку, а крону формують з пагонів прищепи таким же чином, як у звичних (насіннєвих або живцевих) чагарників. При вирощувані штамбових і напівштамбових саджанців чагарників їх штамбова частина може формуватися як з підщепи (у дерев з кулястою і плакучою формами і троянд), так і з частин прищепи (у плодових, кущових троянд і дерев з пірамідальною кроною). Щепленням в зону кореневої шийки вирощуються як штамбові, так і кущові саджанці бузку (мал. 7.53).

Усі види щеплень здійснюють у періоди весняного (висхідного) або літнього (низхідного) сокорухів. Щеплення плодових порід сплячим вічком виконують, частіше всього, у час пізно літнього сокоруху, після завершення росту підщеп (середина липня), а троянд і бузку – дещо пізніше (липень - серпень).