Поняття, загальна характеристика та класифікація злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації передбачені XIV розділом Особливої частини кримінального закону України. До них відносять:

1) ст. 328 КК України – розголошення державної таємниці;

2) ст. 329 КК України – втрата документів, що містять державну таємницю;

3) ст. 330 КК України – передача або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни;

4) ст. 332 КК України – незаконне переправлення осіб через державний кордон України;

5) ст. 332-1 КК України – порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї;

6) ст. 333 КК України – порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експертному контролю;

7) ст. 334 КК України – порушення правил міжнародних польотів;

8) ст. 335 КК України – ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

9) ст. 336 КК України – ухилення від призову за мобілізацією;

10) ст. 336-1 КК України – ухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період чи у разі проведення цільової мобілізації;

11) ст. 337 КК України – ухилення від військового обліку або спеціальних зборів.

Усі злочини цього розділу суттєво відрізняються між собою, оскільки вони не мають спільного родового об'єкта. Тут можна говорити про такі родові об'єкти, як режим державної таємниці, порядок перетинання державного кордону, порядок забезпечення призову і мобілізації.

Безпосередні об'єкти перелічених злочинів можуть співпадати із їх родовим об'єктом, а можуть і дещо конкретизуватися. Для деяких посягань властивий і додатковий безпосередній об'єкт (власність, громадська безпека, інші блага).

Характерною ознакою окремих злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації є предмет посягання (ст. ст. 328, 329, 330, 333 КК України).

Такими предметами, зокрема, є: 1) відомості, що становлять державну таємницю; 2) матеріальні носії секретної інформації; 3) конфіденційна інформація, яка є власністю держави; 4) товари, що підлягають експертному контролю.

Із об’єктивної сторони абсолютна більшість злочинів XIV розділу сконструйовані як злочини із формальним складом (ст.ст. 328, 333, 336 КК України і ін.), які вважаються закінченими в момент вчинення суспільно небезпечного діяння.

Стаття 329 КК України характеризується матеріальним складом, а, отже, цей злочин є закінченим з моменту настання передбачених в законі наслідків (втрата відповідних матеріальних носіїв інформації).

Крім цього, наслідки характерні і для деяких кваліфікованих складів злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації (ч.2 ст. 328, ч.2 ст. 330 КК України). Тут мова іде про тяжкі наслідки для інтересів держави.

Злочини даного розділу можуть бути вчинені як шляхом активної дії (ст. ст. 328, 332 КК України), так і шляхом бездіяльності (ст. ст. 335, 336 КК України). Для деяких посягань властиві і альтернативні дії (організація переправлення, керівництво переправленням, сприяння переправленню).

Інколи обов'язковими із об'єктивної сторони є і інші ознаки. Зокрема, місце вчинення злочину (державний кордон України) або засоби вчинення злочину (повітряні судна).

Із суб'єктивної сторони злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації вчиняються, як правило, умисно, хоча в деяких випадках характерна і необережна форма вини (ст. 329 КК України).

Суб'єктом такого роду діянь може бути:

1) загальний суб'єкт, тобто особа, віком з 16 років (ст. 332 КК України);

2) спеціальний суб'єкт (особа, якій відомості, що містять державну таємницю були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, пілот повітряного судна, військовозобов'язані особи та ін.).

Отже, злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації – це винні (умисні або через необережність), суспільно небезпечні та протиправні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на суспільні відносини, які покликані охороняти державну таємницю, зберігати недоторканість державних кордонів, забезпечити призов і мобілізацію, вчинені суб'єктом злочину.

В залежності від родового об'єкту усі злочини цього розділу можна розділити на три групи:

1. Злочини, що посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці чи конфіденційної інформації, яка є власністю держави.

2. Злочини, що посягають на недоторканість державного кордону та безпеку міжнародних польотів.

3. Злочини, що порушують порядок забезпечення призову і мобілізації.