Історія питання
Питання про необхідність зміни принципів управління Євросоюзом і структури керівних органів встало в 1990-і роки, коли стало очевидне, що в найближчому майбутньому відбудеться наймасштабніше в історії розширення ЄС (з 15 до 25 членів). До цих пір в ЄС при ухваленні найважливіших рішень діяв принцип консенсусу — але з розширенням складу виникала вірогідність того, що найважливіші рішення виявляться надовго заблокованими.
Рішення про початок робіт із створення загальноєвропейської конституції було ухвалене на самміті ЄС в грудні 2001. Робочий орган по розробці проекту конституції отримав назву конвент, очолив його колишній Президент Франції Валері Жіськар д`Эстен.
Робота над проектом конституції тривала три роки. Остаточний текст документа був схвалений на спеціальному самміті ЄС в червні 2004.
29 жовтня 2004 голови всіх 25-ти держав-членів Євросоюзу підписали в Римі нову європейську конституцію. Унікальність цього документа полягає в тому, що він з'явився відразу на 20-ти мовах і став самою просторовою і всеосяжною конституцією в світі. Європейська конституція, на думку її авторів, повинна була сприяти появі загальноєвропейської самосвідомості і зробити ЄС моделлю нового світопорядку.
Церемонія пройшла в залі Горациев і Куріациев римського палацу Киджі на Капітолійському горбі. Саме тут 25 березня 1957 року голови Бельгії, Німеччини, Франції, Італії, Люксембурга і Нідерландів підписали Римський договір про ліквідацію торгових бар'єрів, сумісну економічну політику і уніфікацію життєвих стандартів в своїх країнах.
Пропоновані зміни
Проект Конституції упорядковує правові основи всіх договорів, укладених між країнами Євросоюзу.
265-сторінковий документ містить 450 статей і 60 000 слів, що зробило європейську конституцію другою по багатослівності в світі (на першому місці Конституція Республіки Каліфорнія).