Актуальність дослідження

Вступ

Зміни в навколишньому середовищі відбувалися завжди, але на них відгукувалися хіба що поети та старі люди, згадуючи молодість. Важко сказати, чи знайдеться у світі хоча б одна досить велика країна, яка не внесла б свій «внесок» у погіршення навколишнього середовища в якому-небудь вигляді або формі. Забезпечення зростаючого населення засобами до існування на сформованому технологічному рівні неминуче завдає шкоди навколишньому середовищу й, отже, веде до необоротних змін у природі. Людство у деякому сенсі живе не по можливостях, образно говорячи, не на відсотки, а проїдаючи основний капітал. Технологічний розвиток, який протягом усієї своєї історії прагнув до оптимізації виробництва, тобто до збільшення кількості й підвищення якості продуктів при скороченні витрат, нині повинен враховувати екологічну доцільність (і безпеку). Цей фактор набуває все більшого значення й стає вирішальним для людства, якщо воно має бажання й волю вижити в умовах значного зростання населення й обмеженості природних ресурсів. Історія людства налічує безліч екологічних криз, і кожного разу вони викликали серйозну трансформацію суспільства.

На сучасному етапі розвитку Україна переживає не лише духовну, але й одну з найбільших глобальних проблем сучасності - демографічну кризу. Актуальним є звернення до одного із аспектів даної проблеми, а саме, до питання про шляхи утилізації різних видів відходів в Україні. Адже забруднення навколишнього середовища обумовлює не лише демографічну проблему, але й негативно впливає на якість життя усього суспільства.

Саме тому, основною метою нашого дослідження є аналіз та осмислення механізму утилізації та переробки усіх видів ”відходів” на території сучасної України.

Основними завданнями даного дослідження є, перш за все, аналіз поняття «відходів», їх різновидів, осмислення їх впливів на стан екологічної ситуації в сучасній Україні та на функціонування системи охорони здоров’я (тих чи інших інституцій), а також розкриття тих шляхів, які допоможуть у реалізації та функціонуванні на належному рівні механізму утилізації та переробки усіх видів відходів.

Наукова розробка даної проблеми. Дослідження однієї із глобальних проблем сучасного розвитку України – екологічної кризи, яка обумовлена не лише зміною ціннісного відношення людини до природи, але й відсутністю механізму по утилізації та переробці відходів виробничого та побутового характеру, представлене цілими дослідницькими групами (Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України – Ю.Пахомов, Ю.Павленко та ін.; Міжнародний інститут глобалістики – О.Білорус та ін.; Інститут філософії НАН України – В.Лях, Я.Любивий, М.Кісільов, А.Крисаченко та ін.; Харківський національний університет ім. В.Каразіна – Є.Афонін, О.Бандурка, О.Мартинов), і окремими дослідниками, такими як С.Баришніков, В.Дергачов, Ф.Канак, В.Лукашевич, В.Попов, П.Саух та інші. Інтерес більшості сучасних українських вчених-глобалістів прикутий до процесів глобалізації, які перетворюють такі сфери життя українського суспільства, як економічну, екологічну, соціальну, демографічну, політичну та духовну.

Виклад основного матеріалу. У XX столітті людство підійшло до рубежу, коли стало очевидним, що потрібні загальнопланетарні норми поведінки, загальний етичний закон взаємин людини і навколишнього середовища. Головне протиріччя між сучасним суспільством і природою - це гігінтське зростання природотворчої діяльності людини, яка намагається регулювати динамічну рівновагу в природі. Скажімо, річка може безболісно переробити бочку промислових відходів, але мільйон таких бочок виявиться їй не під силу і вона перетвориться на стічну канаву, в якій зникне все живе. Є свої межі і в біосфери вцілому, і межа ця вже досягнута. Ще в 60-і роки XX століття розрахунки, проведені в МДУ професором В.А. Ковдой, показали, що людство виробляє відходів органічного походження в 2000 разів більше, ніж вся природа. Сьогодні біосфера не в змозі боротися з діяльністю людини, в ній почалися безповоротні зміни. Змінюється склад атмосфери: падає процентне співвідношення кисню, зростає доля вуглекислого, чадного, сірчистого газів та інших забруднювачів. Це призводить до кислотних дощів, які досить регулярно стали випадати то в одному, то в іншому регіоні світу, що у свою чергу веде до зростання кислотності водоймищ і грунтів, а тим самим і зниження їх продуктивності. Накопичення в атмосфері вуглекислого газу супроводиться посиленням так званого парникового ефекту. На фонi таких складних проблем бiльш зрозумiла картина занурення i виходу з екологiчної кризи. Витоки її пов'язанi з великим техногенним впливом на оточуюче середовище iндустрiальних країн в серединi ХХ ст. Швидкими темпами будували гiдравлiчнi, тепловi та aтомні електростанцiї, розвивалась теплоенергетика, металургiя, автомобiлебудування, хiмiчна промисловiсть, видобуток вугiлля, нафти, полiметалевих руд i вiдповiдних переробних комбiнатiв. Могутнiй i всебiчний техногенний вплив продуктивних сил суспiльства на навколишнє середовище в 1950-60-i роки призвiв до явних ознак екологічної кризи, тобто до руйнування природи, до порушення природного ба­лансу, до важких умов проживання людей. Темпи руйнування оточуючої природи, забруднення повiтря, водоймищ, поверхні землi, знищення багатьох видiв рослин i тварин стали вже в 1960-i роки настiльки вражаючими i очевидними, що вченi i гpoмaдcькi дiячi, якi об'єднались пiд егiдою Римського клубу, почали бити на сполох.

Протягом багатьох сотень poкiв цей вплив стабiльно наростав, що стало особливо помiтно вже в XIX ст. У нинiшньому столiттi вплив людини на навколишню природу зрiс незрiвнянно. Людина зумiла виробляти значно бiльше всiляких речей, анiж будь-коли ранiше i в значно бiльш короткі термiни. Все це досягнуто цiною руйнування природи. Тому доля всix наявних на сьогоднi на Землi форм життя залежить вiд того, що робить людина i в яких масштабах.

Екологічні проблеми можуть бути різними, зокрема, локальними (характерними для вузької території, наприклад, конкретного міста), регіональними і глобальними. До глобальних належить саме така проблема, як захист атмосфери від критичних забруднень (результатом такого забруднення стали т. з. «кислотні» дощі, та інші види відходів, про які мова піде далі). Небезпека, що породжується господарською діяльністю людини, сьогодні вже перевищує всі розміри та результати природніх катастроф та катаклізмів. Вона з усіх боків підступила до життєвого середовища людини. На сьогодні існує реальна загроза подальшого існування людства.

У кожному людському помешканні утворюється величезна кількість непотрібних матеріалів та виробів, починаючи від старих газет, порожніх консервних банок, пляшок, харчових відходів, обгорток та упаковки, закінчуючи битим посудом, зношеним одягом.

Відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення.

Утворюються відходи в житлових масивах, організаціях та установах, торгівельних закладах тощо, відходи опалювальних установок в житлових будинках, сміття з вулиць, будівництв тощо.

Дослідження свідчать, що склад побутових відходів приблизно такий:

1. Папір 41%

2. Харчові відходи 21%

3. Скло 12%

4. Залізо та його сплави 10%

5. Пластмаси 5%

6. Деревина 5%

7. Резина й шкіра 3%

8. Текстильні матеріали (тканини) 2%

9. Алюміній 1%

10. Інші метали 0,3%

Усі ці речі ми зазвичай називаємо сміттям або твердими побутовими відходами.

Відходи поділяються на тверді та рідкі, промислові та побутові:

- тверді відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватися за призначенням;

- рідкі відходи - побутові відходи, що утворюються у будинку;

- промислові відходи - відходи, що утворюються в процесі видобування корисних копалин, їх збагачення у виробничих процесах;

- побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення;

Проблема відходів має високу гостроту через низьку швидкість їхнього розкладення. Папір руйнується через 2 — 10 років, консервні банки майже за 100 років, поліетиленові матеріали — за 200 років, пластмаса — за 500 років, а скло для повного розкладу вимагає 1000 років.

З розвитком людства і розвитком промисловості завжди поставало питання – куди ж дівати всі ті відходи, які скопичувались в зв’язку з життєдіяльністю людей.

Два – три століття назад все це робити було набагато легше і простіше. Та з розвитком хімії, а це різні нітрати, сульфати, добрива, хімічні отрути для життя людини почали загрожувати великою небезпекою.

Щорічно кількість сміття в Україні збільшується на мільярд тонн. Під різноманітні полігони та звалища для його зберігання вже відведено понад 160 тисяч гектарів. І дихають сморідом, який розповсюджується від звалищ, мешканці прилеглих до смітників сіл та міст. Що таке свіже повітря, вони вже й призабули, адже з року в рік купи сміття навпроти їхніх будинків перетворюються на справжнісінькі гори.

Звільнення від відходів може вестися в трьох напрямках:

1) складування або захоронення таким чином, щоб вони не впливали негативно на навколишнє середовище;

2) знищення відходів шляхом їхнього спалювання;

3) очистка від шкідливих речовин, що становить найбільш складний процес, який здійснюється такими способами: механічна очистка методом відстою в спеціальних відстійниках рідких стоків, фільтрування і т. п.; хімічна очистка, при якій шкідливі компоненти відходів перетворюються в осад або розкладаються, фізико-хімічна очистка, головним чином, методом електролізу або іонообмінних смол; біологічна очистка за допомогою бактерій або інших живих організмів, здатних розкладати шкідливі речовини в процесі життєдіяльності.

У більшості міст України переважає вивіз відходів на звалища. На звалищах зберігається багато відходів. Складування відходів на міських звалищах є екологічно найбільш недосконалим способом порятунку від них.

Стічні води звалищ токсичні і забруднюють ґрунтові води та ріки. Йде забруднення атмосферного повітря газоподібними речовинами, що утворюються при розкладанні звалених матеріалів.

Іншим способом знищення міських твердих відходів є спалювання. Найчастіше сміття спалюють на звалищах відкритим способом. Дефект спалювання полягає в накопиченні великої кількості попелу, який вміщує чимало токсичних речовин. Та й газоподібні викиди при спалюванні сміття небезпечні, часто виділяється діоксин. Особливо небезпечне відкрите спалювання пластмас. Однак відкрите спалювання побутових та промислових відходів на міських звалищах йде у великих об'ємах.

Вміст окремих компонентів може істотно змінюватись залежно від джерела (житловий масив чи торговельний центр, адміністративні споруди тощо). У різні пори року вміст опалого листя, скошеної трави значно зростає і може за об’ємом дорівнювати усім іншим категоріям разом.

Серед причин зростання кількості побутових відходів називають зростання населення. Проте вчені довели, що кількість відходів зростає набагато швидше, ніж кількість населення. Отже, причина полягає не у кількості, а – у способі життя людей, які використовують все більше пакувальних матеріалів, виготовляють і купують неякісні товари, що швидко виходять з ладу, викидають речі замість того, аби знайти їм інше застосування, тощо.

Як правило, прибирати й ліквідувати тверді побутові відходи повинна місцева влада. Прибирання оплачується з місцевого бюджету, який в свою чергу формується з місцевих податків, тобто тип ліквідації сміття і якість прибирання визначаються бажаннями і фінансовими можливостями місцевих жителів.

ДляУкраїни Франція є прикладом ефективного вирішення проблеми боротьби зі сміттям та стічними водами. Майже в усіх містах усієї країни, є спеціальні сміттєспалювальні засоби, а сміття проходить попереднє сортування. Є велика кількість компостних підприємств, що утилізують побутові відходи та виробляють компост для виноградників та біогаз. Виходить на цей рівень боротьби за чисте екологічне середовище міст і Японія.

В Україні технології переробки побутових і промислових відходів тільки освоюються або використовуються в промисловому виробництві.

Відкриті звалища в Україні, мабуть, - найпоширеніше явище. У світовій практиці відомі такі способи ліквідації сміття:

До недавна практикувалось підпалювання звалищ, що дозволяло зменшити об’єм сміття і продовжити термін роботи звалища. Такі звалища нещадно диміли, поширюючи сморід, і були головними розплідниками пацюків і мух.

Подекуди використовуються спеціальні печі для спалювання сміття, проте без належного контролю вони стали основними джерелами забруднення повітря.

Захоронення (могильники) використовуються як альтернатива відкритих звалищ. При цьому сміття просто закопують у землю або висипають на поверхню і зверху присипають шаром грунту. Оскільки відходи в такому випадку не горять і вкриті грунтом, вдається уникнути забруднення повітря і розмноження небажаних тварин. На жаль, саме ці обставини, а також фінансові можливості бралися, як правило, до уваги при влаштуванні могильників. Не враховувалося те, як відбувається кругообіг води, які речовини можуть утворитися в процесі розкладу сміття, як запобігти іншим небажаним явищам. Будь-яке зручне пониження рельєфу ставало місцем захоронення сміття.

Найсерйозніша проблема – забруднення ґрунтових вод. Вода – універсальний розчинник. Просочуючись крізь шари захоронених відходів, дощова (тала) вода “збагачується” різними хімічними речовинами, які утворюються у процесі розкладання сміття. Така вода з розчиненими у ній забрудниками називається фільтратом. Коли вона проходить крізь необроблені відходи, утворюється особливо токсичний (отруйний) фільтрат, у якому поряд з органічними рештками наявні залізо, ртуть, цинк, свинець та інші метали з консервних бляшанок, батарейок та інших електроприладів, причому це все приправлено барвниками, пестицидами, миючими засобами та іншими хімікатами. Неграмотний вибір місць захоронення і нехтування засобами безпеки дозволяє цій отруйній суміші досягати водоносних горизонтів.

Друга проблема – утворення метану – пов’язана з анаеробними процесами, які відбуваються у захоронених шарах сміття без доступу повітря. Утворюючись, цей газ може поширюватись у землі горизонтально, накопичуватись у підвалах приміщень і вибухати там при запалюванні. Поширюючись у вертикальному напрямку, метан спричинює отруєння й загибель рослинності. За відсутності рослинного покриву починається ерозія ґрунту, захоронені відходи оголюються і виходять на поверхню.

Просідання ґрунту пояснюється тим, що, розкладаючись, сміття зменшується у об’ємі, грунт просідає. В утворених пониженнях згодом накопичується вода, що активізує утворення токсичного фільтрату. Через певний період часу місце захоронення може перетворитись на болото.

Світова практика вирішення проблеми побутових відходів знає спроби модернізації захоронень-могильників, прийняття жорстких норм їх облаштування з метою запобігання можливим шкідливим наслідкам. Проте вдосконалення могильників – усього лише спроба закріпити помилкову практику.

На нашу думку, кардинальне вирішення проблеми сміття – це рециклізація – вторинна переробка відходів. Цей спосіб також не є принципово новим, проте на шляху його широкомасштабного впровадження існує чимало перешкод: сортування, відсутність стандартів, переробка, маркетинг, протиріччя між державним і приватним секторами економіки, незацікавленість підприємців змінювати ситуацію, приховані витрати тощо. Проте ці й інші перешкоди не можуть виправдовувати бездіяльність, а навпаки, мають стимулювати творчі пошуки рішень і вже існує чимало досягнень. Наприклад:

- макулатуру подрібнюють на паперову масу (пульпу), з якої знову виробляють паперові вироби; можливе також компостування, виготовлення ізоляційних матеріалів;

- cкло подрібнюють, плавити і виготовляють нову тару, або подрібнюють і використовують замість піску або гравію у виробництві бетону чи асфальту;

- пластмасс переплавляють і виготовляють “синтетичну деревину”, стійку до біодеградації, яка має практично невичерпні можливості як матеріал для огорож та інших споруд просто неба;

- метали плавлять і переробляють у різноманітні деталі. До речі, виготовлення алюмінію з лому дозволяє заощадити до 90% електроенергії, необхідної для його виплавлення з руди;

- харчові відходи і садове сміття компостують з отриманням органічного добрива;

- текстиль подрібнюють і використовують для надання міцності макулатурній паперовій продукції;

- старі автопокришки переплавляють для виготовлення нових резинових виробів або використовувати при виготовленні асфальтового покриття.

Існують також інші промислові методи переробки побутових твердих відходів з отриманням цінної продукції. Таким чином, рециклізація стає все більш вигідною, а потенційний прибуток цієї галузі приваблює у розвинутих країнах все більше підприємців і фірм.

Державні органи та місцеві адміністрації можуть сприяти цьому процесові, приймаючи відповідні юридичні акти: закони про обов’язкову рециклізацію, заборони на захоронення певних відходів та їх складових, вимоги купувати продукцію вторинної переробки, здійснюючи передоплату ліквідації відходів.

Як зазначалось, значне зростання кількості відходів – результат, передусім, зміни способу життя людей – надзвичайного поширенні предметів одноразового використання. Суттєво зменшити обсяг відходів можна за рахунок збільшення терміну придатності таких речей. В першу чергу слід звернути увагу на тару, в якій випускають напої.

Донедавна більша частина молока, молочнокислих продуктів, безалкогольних напоїв і пива розливалась виробниками у скляні пляшки, які можна було здавати, повертаючи їх закладну вартість. Машини розвозили пляшки і доставляли назад порожні, їх відмивали і знову наповнювали. Така система ефективна лише в такому разі, коли відстань між виробником і споживачем невелика. Однак по мірі зростання відстаней транспортні витрати стали надто великими, а споживачеві доводиться платити не лише за пляшки, а й за їх перевезення.

Спостерігаючи за щоденним накопиченням відходів, не можна не подивуватись з того, який потужний потік матеріалів усіх видів рухається лише в одному напрямку – від місця видобування ресурсів на смітник. Так само, як природні екосистеми залежать від кругообігу речовин, так стійке існування технологічного суспільства, зрештою, залежатиме від людської здатності і вміння рециклізувати практично всі види матеріалів. У зв’язку з цим найдоцільніше застосовувати не один метод, а розробляти комплексну програму ліквідації відходів.

Як неодноразово зазначалось вище, значне зростання кількості відходів – результат, передусім, зміни способу життя людей – надзвичайного поширенні предметів одноразового використання. Отже, кожен громадянин може сприяти вирішенню проблеми, критично переглянувши й змінивши структуру свого споживання, відповідально ставлячись до придбання нових і використання наявних предметів побуту. У зв’язку з цим, ми пропонуємо наступне:

- купувати “довгострокові” товари і звести до мінімуму споживання продукції одноразового використання;

- пам’ятати про приховану вартість захоронення відходів і менші витрати на подальшу рециклізацію;

- закликати депутатів від нашого округу запроваджувати законодавчі акти, спрямовані на вирішення проблеми твердих побутових відходів;

- купувати напої у пляшках багаторазового використання і здавати порожню тару;

- замінити поліетиленові пакети на паперові, як це вже зробили в інших країнах (Франції, Литві, США).

Забруднення навколишнього середовища побутовими відходами веде до порушення екологічної рівноваги не тільки в окремих регіонах, але і на планеті в цілому. Нейтралізація шкідливого вливу на природу забруднення такого роду – це проблема, яка хвилює все світове населення. На кожного із 7 млрд жителів Землі приходиться біля 1 тони відходів в рік.

Крім побутових є ще відходи промислових підприємств. Серед яких найбільш небезпечні для навколишнього середовища і здоров’я людей –спецвідходи, які неможливо зберігати разом з іншими, а необхідно знищувати за спеціальними технологіями. До них відносяться приблизно 600 небезпечних речовин (радіоактивні відходи, важкі метали, миш’як і т. п.). І ряд предметів, вийшовших із повсякденного вживання (батарейки, ліки з вийшовшим терміном придатності, розбиті ртутні термометри, перегорівші лампи денного освітлення, залишки лаків, фарб, клею і т. п.), теж відносяться до спецвідходів.

Відомо, що вчені прцюють над різними видами технологій, які дозволяють з відходів одержувати корисні продукти. Проблема утилізації відходів актуальна майже для всіх сучасних європейських держав. Перш за все це відноситься до системи збору побутових відходів (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі).

Раціональне вирішення проблеми побутових відходів в нашій країні – будівництво сміттєпереробних заводів.

Зараз у Чернівцях відкрито сміттєпереробний завод. Він забезпечує сортування і переробку 120 тисяч тон сміття за рік. На заводі відсортовуються окремо дерево, папір, пластик, тканина, залізо і переправляються для переробки на відповідні підприємства.

Відповідно, таких заводів необхідно створювати більше. Тоді сміття стане менше у всіх містах нашої країни.

Висновки. Варто підкреслити, що більшість глобальних проблем не існують самі по собі, вони тісно переплітаються, взаємно доповнюючи одна одну і ускладнюючи їх вирішення. Практично неможливо, наприклад, розділити такі проблеми, як подолання голоду й убогості, перенаселення планети і подолання екологічної кризи. В процесі своєї життєдіяльності, людина навіть не бажаючи, є причиною того, що кількість сміття збільшується. Згідно із статистикою, на початок лютого 2011 року кількість населення України становила 45 мільйонів 760,1 тисячі жителів. Якщо розділити 35 мільярдів тонн сміття (яке знаходиться лише на полігонах) приблизно на 46 мільйонів осіб — отримаємо по 760 тонн на одного українця, включно із людьми похилого віку та немовлятами.

Та все ж кожна людина здатна вплинути на подальшу «долю» тих відходів, причиною яких вона є. За будь-яких умов у боротьбі зі сміттям вирішальну роль відіграє особисте ставлення кожного до цієї проблеми. Отож, існує багато методів і способів, які спрямовані на те, щоб середовище в якому ми проживаємо зробити чистішим та передати його своїм же дітям, якщо вже не в кращому стані, то принаймні не в гіршому. «Відходи – в прибуток!» - ці слова повинні стати лозунгом для кожного із нас.