ТЕМА № Провадження у справах про адміністративні проступки
План лекції (6 год)
1. Поняття провадження у справах про адміністративні проступки..
2. Задачі та принципи провадження у справах про адміністративні проступки
3. Учасники провадження у справах про адміністративні проступки.
4. Стадії провадження у справах про адміністративні проступки.
5. Строки у проваджені у справах про адміністративні проступки.
Поняття провадження у справах про адміністративні проступки
Провадженню у справах про адміністративні проступки властиві ознаки адміністративного процесу (родові), водночас можна виділити у нього ознаки, властиві конфліктним видам проваджень(видові).
До того ж, провадженню про адміністративні проступки притаманні індивідуальні ознаки:
1) воно виникає тільки у зв'язку зі здійсненням адміністративного проступку;
2) для нього притаманно встановлене законодавством коло суб'єктів;
3) індивідуальність процесуальних актів, які приймаються в ході провадження;
|
|
4) застосування під час даного провадження заходів державного
примусу зумовлює високий ступінь формалізація процесу;
5) за допомогою цього провадження реалізуються міри адміністративної відповідальності.
Отже, провадження у справах про адміністративні проступки - це нормативно врегульована діяльність повноважених суб'єктів із застосування адміністративної відповідальності за скоєний адміністративний проступок, а також попередження адміністративних правопорушень.
Разом з тим адміністративному провадженню не властива складна процедура розслідування справ, спрощено порядок порушення, а нерідко і розгляду справи. Можливі випадки, коли не складається протокол про адміністративний проступок (наприклад, ст. 258).
Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення є короткими: 15, 7, 5, 3, 1 добу (ст. 277). Таке становище пояснюється тим, шо адміністративні правопорушення здебільшого легко встановлюються і, як правило, не потребують багато часу для розслідування і розгляду порівняно з кримінальними справами.
Аналіз законодавства України дає змогу виділити два види провадження по справах про адміністративний проступок: звичайне та спрощене.
Звичайне здійснюється у більшості справ і детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу: визначає зміст, запобіжні заходи і порядок їх застосування; права і обов'язки учасників провадження; порядок розгляду справ; факти, обставини, що є доказами.
Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень, прямо передбачених ст. 258 КУпАП. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю. Протокол про правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, приймає і виконує рішення про накладення і стягнення штрафу або попередження.
|
|
У разі стягнення штрафу порушнику видається квитанція про його сплату.
Оформлення попередження здійснюється або шляхом вручення офіційного письмового попередження за встановленою формою, або шляхом усного попередження.
Треба зазначити, що у разі коли порушник заперечує накладене на нього стягнення у ході спрощеного провадження, то складається протокол про адміністративне правопорушення, і воно здійснюється у звичайному порядку.
У літературних джерелах пропонується виділяти також особливе (ускладнене) провадження у справах про адміністративні проступки (процедура розгляду суддями справ про дрібне розкрадання, дрібне хуліганство та ін.).
Нормативне регулювання провадження у справах про адміністративні проступки здійснюється низкою актів, основним з яких є КУпАП. Кодекс було прийнято 7 грудня 1984 р., але, на жаль, багато його положень не відповідають вимогам часу і підлягають перегляду. Крім того, часте внесення змін і доповнень робить Кодекс дуже рухомим і ускладнює користування ним. Нині в Україні в рамках адміністративної реформи та реформи адміністративного права здійснюється розробка Кодексу про адміністративні правопорушення.
Крім КУпАП, який регулює* загальні положення провадження, існус низка спеціальних норм, що регламентують особливості провадження з окремих категорій адміністративних проступків. Наприклад, у розділі XIX (глави 58-62) Митного кодексу України. Нормами КУпАП регулюється порядок залучення до адміністративної відповідальності тільки індивідуальних суб'єктів, порядок накладання адміністративних стягнень на колективних суб'єктів закріплений спеціальними нормами. Так, можна виділити, Положення про порядок накладання та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів; Положення про порядок накладання на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику; Порядок накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу4 та ін.
Проте, КУпАП найповніше закріплює правові основи провадження у справах про адміністративні проступки, якими керуються уповноважені органи і посадові особи під час розгляду конкретних адміністративних справ.
2. Принципи провадження у справах про адміністративні проступки
Принципами провадження в справах про адміністративні проступки є основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю, вищою імперативністю і відображають суттєві положення, на яких базується провадження у справах про адміністративні проступки.
Принципами, на яких ґрунтується зазначене провадження, є: принцип законності; принцип охорони інтересів держави і особи; принцип публічності (офіційності); принцип самостійності і незалежності суб'єктів юрисдикції у прийнятті рішень; принцип гласності; принцип сполучення диспозитивності і імперативності; принцип рівності учасників процесу перед законом; принцип оперативності та економічності; принцип провадження процесу національною мовою; принцип встановлення об'єктивної (матеріальної) істини; принцип права на захист.
Принцип законності закріплюється у ст. 7 КУпАП «Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення». Вона визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
|
|
Гарантується додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення: а) систематичним контролем з боку вищих органів і посадових осіб, б) прокурорським наглядом, в) правом оскарження, г) іншими встановленими законом способами.
Цей принцип виражає це провадження як суто юридичну діяльність, що здійснюється тільки на основі спеціальних процесуальних норм. Так, повноваження органів і посадових осіб, що розглядають справи про адміністративні правопорушення, містяться в КУпАП, а його ст. 222 визначає, зокрема, категорії справ, підвідомчі органам внутрішніх справ (міліції), ст. 214 розмежовує компетенцію органів, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, тощо.
Принцип охорони інтересів держави і особи свідчить про демократизм адміністративного процесу. Органи, що розглядають індивідуальні справи і приймають за ними рішення, зобов'язані забезпечити захист інтересів держави, громадського порядку, прав і свобод особи, інтересів підприємств, організацій, закладів.
Громадянам надається юридична допомога, вони можуть користуватися послугами адвоката. З цього приводу ст. 271 КУпАП зазначає, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Послідовне, повне і неухильне врахування інтересів держави і особи безпосередньо відображається на ефективності адміністративно-деліктного процесу і є обов'язком будь-якого органу або посадової особи, що розглядає і вирішує адміністративну справу. До їхніх завдань належить також обов'язок стежити за належним використанням сторонами своїх прав, щоб це не зашкодило інтересам держави та учасникам провадження.
|
|
Принцип публічності (офіційності) полягає, по-перше, в тому, що провадження в справах про адміністративні проступки регламентує один з публічних (офіційних) видів відповідальності. Ознаками її публічності є: міри адміністративної відповідальності встановлюються державою; ініціатива щодо порушення справи належить представникам публічної влади; усі стадії провадження (включаючи розгляд справ, застосування і виконання стягнень) має публічний характер.
По-друге, у державному (офіційному) забезпеченні провадження у справах про адміністративні проступки. Провадження здійснюється від імені держави і суб'єктами, що державою уповноважені. Розгляд конкретних справ, збирання необхідних доказів і матеріалів є обов'язком державних органів та їхніх посадових осіб. Усе це здійснюється за рахунок держави. Відсутня також будь-яка плата з боку громадян за участь у процесі, оформлення матеріалів, прийняття рішення. Таким чином забезпечується доступність до зазначеного провадження для громадян.
Принцип самостійності і незалежності суб'єктів юрисдикції у прийнятті рішень полягає у тому, що вони приймають рішення:
а) самостійно, тобто не можуть поділити свій обов'язок і відповідальність щодо прийняття рішення з будь-яким іншим органом (посадовою особою); б) незалежно, тобто у межах встановлених повноважень і без посилання на оцінки обставин справи не визначеними на законних підставах суб'єктами.
Вирішувати справи, що належать до кола повноважень органу або посадової особи, є їх обов'язком. Державний орган не може ухилитися від її розгляду і вирішення, перекласти на будь-кого свої обов'язки. Цей принцип отримав своє закріплення у ст. 217 «Повноваження посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення» КУпАП, яка визначає, що ті чи інші справи можуть розглядати тільки визначені законом посадові особи і в межах своїх повноважень.
Принцип гласності передбачає можливість для учасників процесу безпосередньо ознайомлюватися з усіма матеріалами по справі та відкритий розгляд справи. Вимога про відкритий розгляд справи означає, що відповідний орган або посадова особа зобов'язані своєчасно повідомити учасникам про місце і час розгляду справи. Суб'єкт розгляду не має права відмовити заінтересованим особам у їх проханні бути присутніми на розгляді конкретних справ про адміністративні правопорушення. Згідно зі ст. 249 «Відкритий розгляд справ про адміністративні правопорушення» КУпАП, справа може розглядатися за місцем роботи або проживання правопорушника. Принцип гласності реалізовано також у нормах ст. 286 «Доведення постанови про накладення адміністративного стягнення до відома громадськості» КУпАП, які передбачають інформування громадськості про накладення адміністративного стягнення.
У провадженні у справах про адміністративні проступки дії його суб'єктів регламентуються за принципом сполучення диспо-зитивності (диспозитивність - право діяти на свій розсуд) й імперативності (імперативність - відсутність права діяти на свій розсуд). Відповідно до нього, кожний з них має як можливість розпорядитися певними процесуальними правами за своїм розсудом, так і обов'язок діяти у межах, що встановлені законом. Найвищий рівень диспозитивності і низький імперативності встановлено для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Найвищий рівень імперативності і низький диспозитивності - для суб'єктів адміністративної юрисдикції.
Так, за диспозитивним варіантом законодавець визначає для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, право ознайомлюватися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, оскаржити постанову по справі. За імперативним - визначена обов'язковість бути присутнім при розгляді справ про адміністративні проступки, передбачені частиною першою ст. 44, статтями 51, 146, 157, 160, 160-2, 173, частиною третьою ст. 178, статтями 185, 185-1, частиною першою ст. 185-3, статтями 185-7 і 187КУиАП.
Принцип рівності учасників процесу перед законом є відбитком у зазначеному провадженні конституційного положення про рівність усіх громадян України. Цей принцип реалізовано введенням до КУпАП ст. 248 «Розгляд справи на засадах рівності громадян». Вона визначає, то всі громадяни рівні перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання, інших обставин. Не існує будь-яких спеціальних органів, які розглядали б справи щодо окремих груп громадян, що різняться за зазначеними ознаками.
Принцип оперативності та економічності забезпечується: а) встановленням строків вирішення справ з урахуванням складнощів конкретних проваджень; б) введенням спрощених проваджень (накладення стягнення на місці вчинення проступку без складання протоколу), що забезпечує економію коштів і часу.
Так, ст. 277 КУпАП встановлює 5 різних строків щодо розгляду справ про проступки: а) 15 діб - загальний; б) протягом доби розглядаються справи, передбачені статтями 42-2, частиною першою статті 44, 44-1, 106-1, 106-2, статтями 162, 173, 173-1, 178, 185 і частиною першою статті 185-3, статтями 185-7, 185-10, 203 - 206-1; в) у триденний строк розглядаються справи, передбачені статтями 146, 157, 160, 160-2, 185-1, 186-2 і 186-4; г) у п'ятиденний строк розглядаються справи, передбачені статтями 46-1, 51 і 176; г) у семиденний строк розглядаються справи, передбачені статтями 101— 103. У п'ятиденний строк (з моменту надходження протоколу) розглядаються судами справи про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією.
Принцип провадження національною мовою зумовлений бага тонаціональним складом населення України і закришений законодавчо. У ст. З Закону України «Про мови» зазначається, що в роботі державних, громадських органів, підприємств, закладів, організацій, розташованих у місцях мешкання більшості громадян іншої національності, поряд з українською, може використовуватися мова національності чи мова, яка прийнятна для всього населення. Стаття 5 забезпечує громадянам право звертатися до державних, громадських та інших організацій мовою, яка прийнятна для сторін. Відмова посадової особи прийняти і розглядати звернення громадянина на підставі незнання мови, якою він звернувся, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством. Статгя 19 безпосередньо присвячена використанню мови в адміністративно-деліктному процесі і має назву «Мова провадження у справах про адміністративні правопорушення». Вона встановлює, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється українською мовою, а у випадках, коли особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, на якій здійснюється адміністративне провадження, то вона може виступати рідною мовою і користуватися допомогою перекладача.
Принцип встановлення об'єктивної (матеріальної) істини означає, що всі справи розглядаються всебічно, збираються, перевіряються і враховуються всі необхідні матеріали і докази. З'ясування об'єктивної істини у справах про адміністративні проступки - основне завдання адміністративного провадження. Цей принцип зобов'язує посадових осіб, що розслідують та розглядають справи, досліджувати всі обставини та їхні взаємозв'язки у тому вигляді, в якому вони існували дійсно, і на цій підставі виключити однобічний, упереджений підхід до вибору рішення. Коментар до ст. 251 «Докази» КУпАГІ підкреслює, що одним з найважливіших завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є повне, об'єктивне з'ясування обставин цієї справи, що дає змогу відшукати істину у справі. Додержання цього принципу виключає прояви суб'єктивізму, забезпечує прийняття справедливого рішення.
Принцип права на захист реалізується наданням особі, яка притягується до відповідальності, необхідних правових можливостей для доведення своєї невинності або наведення обставин, що пом'якшують її вину. Названа особа користується широкими правами на всіх стадіях провадження. Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, може ознайомитися з усіма матеріалами справи давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, оскаржувати постанови, а у разі розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката тощо.
Якщо йдеться про право на захист, перш за все мається на увазі особа, яка притягається до відповідальності, проте у процесі може брати участь й інший громадянин, безпосередньо заінтересований у справедливому вирішенні справи,- потерплий. Згідно зі ст. 269 КУпАП, потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням завдано моральної, фізичної чи майнової шкоди. Якщо у протоколі про адміністративне правопорушення зазначений потерпілий, то з моменту складання протоколу ця особа набуває процесуальних прав, передбачених у цій статті. Як і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілий має право ознайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, заявляти клопотання про витребування доказів, призначення експертизи, а також подавати скаргу.
Оскарження дій органів і посадових осіб щодо притягнення до адміністративної відповідальності є важливим інститутом реалізації права на захист. Воно регламентоване низкою статей КУпАП (7, 267, 268, 281, 283, 287-289, 291-293 та ін.).
Право на оскарження будь-яких дій і рішень у справі про адміністративне правопорушення - одна з найважливіших гарантій захисту прав особи, як тієї, що притягається до адміністративної відповідальності, так і потерпілого. Це дієвий засіб забезпечення законності та підстава для перевірки обґрунтованості прийнятих по справі рішень і, нарешті, постанови. Оскарження реально сприяє найшвидшому виправленню допущених помилок, виявленню недоліків у роботі органів, які розглядають справи про адміністративні правопорушення.
КУпАП не встановлено ніяких вимог щодо форм скарг. Закон України «Про звернення громадян» від 12 жовтня 1996 р. також не містить корм, що регламентують цей вид скарг. Ця обставина є однією з гарантій свободи оскарження рішень і дій у справі про адміністративне правопорушення.
Суб'єктами оскарження є: а) особа, що притягається до адміністративної відповідальності; б) потерпілий, якщо він існує; в) їхні законні представники; г) адвокат.
Однією з найважливіших основ права на захист є презумпція доброчинності громадянина та її юридичний варіант - презумпція невинуватості. Вона полягає у тому, шо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, доки інше не буде доведено і зафіксовано у встановленому законом порядку. Звідси випливає також, що обов'язок доказування покладено на обвинувача.
Притягнутий до відповідальності не зобов'язаний доводити свою невинуватість, хоч і має на це право. З презумпції невинуватості випливає і таке важливе положення: будь-який сумнів тлумачиться на користь особи, яка притягується до відповідальності. Воно належить до випадків, коли сумніви не були усунені у ході вирішення справи. Ця обставина є однією з підстав винесення виправдувальних постанов.