Культурологічні аспекти економічної освіти, та характеристики компонентів економічної культури

Людина, що є носієм економічної культури, виявляє цю куль­туру через вчинки. А здобуває культуру значною мірою через освіту й виховання. Економічна культура - це комплекс уявлень, переконань, звичок, стереотипів поведінки, які реалізуються в економічній сфері суспільства й пов'язані з економічною діяльністю. Економічна культура одночасно функціонує не лише у сфері економіки, але й у сфері соціальних відносин. Економічна культура є багатовимірним явищем, яке складається як із раціональних, так й ірраціональних компонентів. Вона містить як базові елементи економічні цінності й норми, сформовані та поширені в даному суспільстві економічні стереотипи й міфологеми, ідеї, концепції та переконання, економічні традиції, а також установки та орієнтації людей щодо існуючої економічної системи в цілому, певних важливих "правил гри" і принципів взаємовідносин індивіда та економічних інститутів. Ці компоненти обумовлені соціально-економічними, національно-культурними, суспільно-історичними та іншими факторами, які характеризуються усталеністю, живучістю й стійкістю та не піддаються швидким змінам, навіть у періоди глибоких трансформацій у суспільному житті.

В економічній культурі можна виділити такі рівні:

> знання про економічну систему, її ролі, функції, рішення й дії, можливості й засоби впливу на прийняття рішень (когнітивні орієнтації);

> почуття відносно економічної системи, її структур, ролей, функцій;

> судження, думки й уявлення про економічну систему, її ролі, функції, які складаються з комбінації ціннісних стандартів і критеріїв, інформації та емоцій (оцінні орієнтації);

> найбільш поширені в суспільстві моделі економічної поведінки.

Враховуючи вище викладене можемо виділити складові економічної культури: економічне мислення; економічна поведінка; економічна діяльність та економічна підготовка, яка складається з економічної освіти та виховання.

Економічне мислення. Це процес узагальненого та опосередкованого відображення економічної ситуації, який проявляється через усвідомлення економічних понять, теоретичних суджень, аналіз та оцінку економічної діяльності, конструювання перспектив розвитку економічного досвіду, прийняття виправданих рішень, спонукання до певної економічної, поведінки, економічної діяльності.

Економічна поведінка. За визначенням О. В. Аксьонової економічна поведінка складається: з мотивації, що спрямована на задоволення життєвих потреб; з мислення, що віддзеркалює економічні зв’язки та відносини між суспільними, виробничими та особистісними суб’єктами; з вчинків, що базуються, з одного боку, на національних традиціях, а з іншого – на спеціальних знаннях та вміннях, які реалізуються в контактах між суб’єктами економічної діяльності.

Економічна діяльність. За визначеннями Я. П. Куракова, Є. М. Соболєва, В. М. Якимова економічна діяльність - це спосіб участі в економічному житті суспільства, реалізація людьми (суспільством, соціальними групами, колективами, індивідами) своїх об’єктивних потреб та інтересів в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг.

Економічна підготовка. Економічна підготовка складається з економічної освіти та економічного виховання. Економічна освіта - основа формування економічної свідомості, економічного мислення, вихідним моментом якого є творення економічної культури. Вона включає в себе систему масової економічної освіти і спеціальну підготовку кадрів усіх сфер економіки, політики, культури. Під економічним вихованням молоді розуміють систематичний, цілеспрямований вплив не неї з метою формування у неї потреб і інтересів, стилю мислення, які відповідають принципам і нормам ринкового господарювання, демократичної моралі. Особлива актуальність економічного виховання зумовлена тим, що кожна людина зіштовхується з проблемами економіки в професійній діяльності і в особистому житті.