Модуль 3. Проблема «правильного життя» через етичне саморозуміння людського роду

Тема 6. «Гендерна субєктивація особи постструктуралістськими дискурсами». На ХХ Всесвітньому філософському конгресі (Бостон, 1998) вперше прошла секція «філософія і гендер», що розцінилося як міжнародне визнання обґрунтованості використання гендерного підходу до аналізу філософської проблематики і самої філософії. Розглядається сукупність культурних і соціальних норм, які створює суспільство по відношенню до чоловіків і жінок, таким чином гендер виступає одним з механізмів соціальної стратифікації суспільства. Зосередимось на тому, яку роль у формуванні тендерних розрізнень відіграють філософські теорії.

Тема 7. «Містерія «турботи про себе»: організація соціально-культурного простору ідентичності».В традиційних культурах центр служив тим елементом, який збирав навколо себе членів спільноти, визначав форми спілкування, взаємодії, соціального обміну, Статус людини значною мірою визначався дистанціюванням і відношенням до центру у соціальному просторі. Центр був критичною моделлю само ідентифікації. Ініціації в культурі відбувалися через залучення до центру. Сьогодні ми маємо децентрацію, центр виходить за межі своєї безпосередньої фізичної функції і входить в трансцендентний вимір. Дискусії про центр популярні сьогодні в суспільно-гуманітарних науках. Людина тяжіє до центрацій і психологічно важко переживає їх відсутність. І заяви про самодостатність, не ущербність особистості, що опікується «турботою про себе» також сумнівні і по-різному можуть бути витлумачені.

Тема 8. « Конструкція людини-маси в просторі влади». Актуальність проблеми - у її можливості зрозуміти багато-чого, що має місце у сьогоденні. В ній відкриті деякі універсальні структури людського соціального існування, які дозволяють пояснити і день завтрашній. Головні сюжети, за Е.Каннеті, маса, влада, смерть і виживання. Сьогодні ми маємо й четверту влад, мікрофізику влади (М.Фуко). Важливо співвіднести простір влади і конструкцію маси.

Тема 9. «Соціальна антропологія: людина і довкілля» розглядає теоретичні засади і витоки соціальної антропології, антропологічне обґрунтування інституцій (А.Гелен), соціокультурну антропологію (Г.Плеснер), структурну антропологію (К.Леві-Строс), політичну антропологію (Ж.Баландьє). Особливо виокремлюється британська школа соціальної антропології (Е.Вестермарк, А.Р. Редкліф-Браун, Б.Малиновський).

6. Рівень курсу: нормативний.

Попередні умови для вивчення курсу: оскільки вивчені дисципліни культурологічного циклу, історико-філософські предмети, то одним із завдань є організація подачі матеріалу в такому стилі викладу, який би дозволив не лише зацікавити студентів спецкурсом, але й формував навик дискутувати проблемно, виокремлюючи власну позицію.

Цілі та завдання курсу: ознайомлення з найважливішими аспектами, поняттями, методиками філософії культури, філософської антропології, формування у студентів навичок пов’язування соціальних характеристик суспільства, його цінностей і норм з типами особи. Розуміння інших культур. Завдання курсу полягає в освітленні проблематики та наукового інструментарію філософської антропології і філософії культури, розкриття механізмів формування особи в контексті сучасних гуманітарних уявлень про культуру і людину.