Зміст корпоративних правовідносин (корпоративні права та обов’язки

Тема 2. Корпоративне правовідношення.

Правова природа, види і поняття корпоративних правовідносин.

Суб’єкти корпоративних правовідносин.

Об’єкти корпоративних правовідносин.

Зміст корпоративних правовідносин (корпоративні права та обов’язки.

1. - В літературі з корпоративного права немає єдності думок щодо правової природи корпоративних правовідносин. З цього приводу склалося кілька концепцій.

Корпоративні правовідносини відносять до:

1) речових;

2) зобов’язальних;

3) змішаних.

- На думку представників речово-правової концепції корпоративних правовідносин (П. Писемський, І. Тарасов, Н. Пахомова, Й. Богдан) наділення юридичної особи (корпоративної організації) правом власності на майно, яке передається їй засновниками (учасниками, членами) не виключає права власності самих засновників (учасників, членів). Право власності юридичної особи є лише фікція, яка запроваджена для досягнення певних юридичних цілей.

Корпоративна організація не є суб’єктом стороннім для її учасників (членів), а лише їх сукупністю, яка розглядається як єдине ціле.

Ця концепція має ряд недоліків:

1) ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю господарського товариства несе саме товариство, а не його учасник – ч.2 ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»;

2) у разі ліквідації господарського товариства, його засновникам або учасникам повертається не те майно в натурі, яке було передано ними у статутний капітал, а грошові кошти, що йому належать, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації – ч.1 ст. 21 Закону України «Про господарські товариства»;

3) у разі виходу з господарського товариства його учаснику виділяється не майно, внесене ним при вступі у товариство, а виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі – ч.1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»;

4) у разі знищення або пошкодження майна, переданого засновником (учасником) у статутний капітал господарського товариства, корпоративне правовідношення між ними не припиняється;

5) у разі виникнення майнових спорів між господарським товариством та його учасниками щодо користування майном товариства, на ці відносини не поширюються положення про право спільної часткової власності.

- Суть зобов’язально-правової концепції (О. Ломідзе, В. Долинська, О. Пушкін, В. Селіванов, В. Луць, О. Яворська, О. Щербина та ін.) полягає в ототожненні відносин, які виникають між корпоративною організацією та її учасниками (членами) із зобов’язальними відносинами об’єктом яких є дії, а не речі.

- Ряд вчених вбачають змішаний характер правовідносин, що виникають між корпоративною організацією та її учасниками (членами). Це положення стало основою для формування ще однієї концепції корпоративних правовідносин – концепції «змішаного правовідношення».

Представники цієї концепції вважають, що відносини між корпоративною організацією та її учасниками (членами) не можуть бути віднесені до суто зобов’язальних правовідносин, оскільки учаснику (члену) належать, перш за все, корпоративні права (М. Агарков).

Вони виділяють зобов’язальні та власне корпоративні відносини, які не мають зобов’язального характеру.

До власне корпоративних (незобов’язальних) відносин, зокрема, зараховують відносини щодо участі в управлінні корпоративною організацією (І. Спасибо-Фатєєва, В. Кравчук, Т. Кашаніна, О.Роднова, Є. Сердюк ін.)

Зокрема, звертається увага на такі особливості корпоративних правовідносин порівняно із зобов’язальними:

1) у зобов’язанні сторони виступають як незалежні одна від одної особи; в корпоративній організації учасники (члени) займають становище господарів, а не сторонніх осіб (В. Мозолін);

2) у зобов’язанні суб’єкти є самостійними і незалежними один від одного і тому не можуть безпосередньо брати участь у формуванні волі контрагента (Є. Суханов); в корпоративній організації її учасники (члени) беручи участь в управлінні нею, безпосередньо формують її волю;

3) у зобов’язанні немає переваги (панування) волі одного контрагента над волею іншого, навпаки, в корпоративній організації існує панування її волі при визначенні змісту суб’єктивних прав учасника (члена) (О. Роднова); більшість корпоративних прав виникає з рішень загальних зборів, де діє не принцип одностайності, а принцип більшості, учасники (члени), які залишилися в меншості повинні підкоритися волі більшості.

- За змістом суб’єктивних прав, які реалізуються у корпоративних правовідносинах, їх можна поділити на два види:

1) особисті немайнові корпоративні правовідносини (право на участь в управлінні, право на інформацію тощо);

2) майнові корпоративні правовідносини (право на одержання дивіденду або частини активів у разі ліквідації).

- Корпоративні правовідносини – це особисті немайнові та майнові відносини зобов’язального характеру, які виникають між корпоративною організацією та її учасниками (членами) у зв’язку із здійсненням корпоративних прав.

2. - Так як корпоративні правовідносини виникають між корпоративними організаціями та їх учасниками (членами), суб’єктами корпоративного правовідношення є:

1) корпоративна організація;

2) учасник (член) корпоративної організації.

- Корпоративною організацією є підприємницьке товариство, яке створюється і діє на основі корпоративних прав його учасників (членів).

До корпоративних організацій, зокрема, належать:

1) господарські товариства;

2) виробничі кооперативи;

3) приватні підприємства;

4) фермерські господарства;

5) підприємства споживчої кооперації, утворені двома або більше споживчими товариствами.

- Залежно від виду корпоративної організації, особи, які володіють корпоративними правами щодо неї, поділяються на два види:

1) учасник;

2) член.

- На відміну від членів, учасники не зобов’язані брати особисту трудову участь у діяльності корпоративної організації. Участь в діяльності корпоративної організації є правом, а не обов’язком учасника.

- Навпаки, члени зобов’язані брати особисту трудову участь в діяльності корпоративної організації.

- Учасники беруть участь в діяльності таких корпоративних організацій:

• господарське товариство;
• приватне підприємство;
• підприємство споживчої кооперації.

- Членами є особи, які беруть участь в діяльності:

• виробничого кооперативу;
• фермерського господарства.

- В акціонерному товаристві поряд із поняттям «учасник» вживається поняття «акціонер».

- На думку О. Вінник та В. Щербини акціонером є власник акції.

- Не погоджуються з цією думкою О. Яворська, яка вважає, що акціонер це не завжди власник акції, оскільки деякі права з акції можуть виникнути у акціонера і до того, коли виникне право власності на саму акцію.

- Акціонер – це учасник акціонерного товариства, якому передано акцію у власність емітентом, або попереднім акціонером.

До моменту передання акції у власність, особа яка бере участь в діяльності акціонерного товариства називається учасник АТ (відповідно до ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» до моменту передання акції особа називається одержувачем або покупцем).

3. - Вирішення питання про об’єкт корпоративного правовідношення залежить від розумінні його правової природи.

1. Якщо визначати правову природу корпоративного правовідношення як різновиду речового, то його об’єктом слід вважати річ.

2. Якщо розглядати корпоративне правовідношення як зобов’язальне, то його об’єктом виступатимуть дії, які вчиняються суб’єктами цих правовідносин.

3. Якщо виходити із концепції «змішаного правовіднощення», то об’єктів корпоративного правовідношення буде кілька, а саме: об’єктом зобов’язальних корпоративних правовідносин будуть виступати дії, а об’єктами власне корпоративних правовідносин блага корпоративного характеру, такі наприклад, як участь в управлінні корпоративною організацією, або інформація про її діяльність тощо.

- В літературі з корпоративного права висловлюються також інші думки.

- Так, на думку В. Васильєвої об’єктом корпоративного правовідношення є саме суб’єктивне корпоративне право.

- На думку О. Щербини, об’єктом корпоративного правовідношення в акціонерному товаристві є акція як цінний папір.

- Оскільки на нашу думку, корпоративні правовідносини мають зобов’язально-правову природу, то їх об’єктом є дії учасників цих відносин, спрямовані на здійснення корпоративних прав та виконання кореспондуючих їм обов’язків (наприклад, участь в засіданні загальних зборів корпоративної організації, виплата дивіденда, виплата частини активів у разі ліквідації тощо).

4. - Зміст будь-якого, у тому числі і корпоративного правовідношення, складають права та обов’язки його учасників.

- Типовий перелік корпоративних прав суб’єктів корпоративних правовідносин визначено у ст. 167 Господарського кодексу України, де дається поняття корпоративного права.

До них, зокрема, належать:

1) право на часть в управлінні корпоративною організацією;

2) право на отримання певної чостки прибутку (дивідендів) даної організації;

3) право на отримання активів цієї організації у разі її ліквідації.

- У ст. 167 ГК передбачено ще дві групи корпоративних прав,

які можуть мати учасники корпоративних правовідносин. Це:

1) корпоративні права, встановлені законом;

2) корпоративні права, встановлені статутними документами.

Наприклад, у ст. 116 Цивільного кодексу України передбачені додаткові корпоративні права учасника господарського товариства:

1) право вийти у встановленому порядку з товариства;

2) право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві (за умови, якщо покупцем виступатиме саме господарське товариство);

3) право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчими документами товариства та законом.

- Поряд із корпоративними правами, суб’єкти корпоративних правовідносин несуть корпоративні обов’язки.

Окрім тих корпоративних обов’язків, які кореспондують корпоративним правам суб’єктів корпоративних правовідносин, вони мають ще спеціальні корпоративні обов’язки, передбачені законом.

Так, відповідно до ст. 117 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства зобов’язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі ті, що пов’язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю про діяльність товариства;

4) нести інші обов’язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

У ч.3 ст. 88 Господарського кодексу України додатково передбачено ще один обов’язок учасника господарського товариства:

1) виконувати рішення усіх органів управління, а не лише загальних зборів, як передбачено у Цивільному кодексі.

У ст. 11 Закону України «Про господарські товариства» передбачено також обов’язок не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність товариства.