Четвертий етап конституційного розвитку

Четвертий етап конституційного розвитку почався на рубежі 80-90 років з падінням тоталітарних і авторитарних режимів в більшості соціалістичних та країнах, що розвиваються і перехід їх на шлях демократичних перетворень суспільства й держави.

Одним із головних напрямків цих перетворень було здійснення широкомасштабних конституційних реформ, оновлення практично всього конституційного законодавства. Лише за період 1889-1995 р.р. в цих країнах (а також державах, що утворилися у зв'язку з розпадом радянської, югославської і чехословацької федерацій) було прийнято біля 100 нових конституцій. Слід також відзначити, що із 53 африканських держав нові конституції прийняли 36 держав. (10) Суть цього процесу оновлення - відмова від тоталітарних і авторитарних конституційних моделей та прийняття демократичних основних законів, в яких втілюється як власний досвід. так і принципи та інститути, що відносяться до загальнолюдських цінностей, що витворені світовою цивілізацією наприкінці ХХ століття.

В першу чергу необхідно відзначити тенденцію світового конституційного процесу на сучасному етапі. Вона полягає в універсалізації комплексу демократичних принципів та інститутів, що створюють основу сучасної конституції (наприклад, принципи правової і соціальної держави, розподілу влади, інститут прав і свобод людини та відповідають міжнародних стандартам). Однак з цього не випливає, що сьогодні можна говорити про формування якоїсь єдиної конституційної моделі.

Дійсно, фактично перестала існувати "соціалістична" модель (вона зберігається лише в деяких країнах - Китай, Куба, Північна Корея, В'єтнам). Конституційна модель так званих країн, що розвиваються втратила багато із своїх принципових рис і особливостей. Основу нових конституцій цих країн, як і постсоціалістичних, складає уже згадуваний комплекс демократичних принципів та інститутів. Однак зберігається і очевидно будуть зберігатися відмінності між конституціями окремих країн, обумовлені історичними особливостями розвитку суспільства і держави, наприклад, між конституціями "зрілої демократії і конституціями країн, що переходять від тоталітаризму до демократії, де процес формування громадянського суспільства знаходиться на початковій стадії. Одночасно і конституції, що раніше відносились до західної моделі, як підкреслює ряд конституціоналістів, також не утворюють єдиної групи. Вони класифікуються на конституції “першого” і “другого” покоління; конституції англосаксонської і континентальної груп.