Робота 50. Світлова реєстрація скорочень серця

Про частоту серцевих скорочень та "їх ритмічність можна ро­бити висновки, користуючись приладом для світлової реєстрації

робота серця. Серце, з'єднане з цим приладом, працюючи, може вмикати одну електричну лампочку (червону) в момент систоли, потім вимикати її і вмикати іншу (синю) в момент діа­столи. Якщо лампи спалахують через рівні проміжки часу, то роблять вис­новок, що серце працює ритмічно.

Мета досліду: наочно впевнитись в ритмічній роботі серця жаби.

Для роботи необхідно: жаба, набір інструментів для препа­рування, коркова пластинка, прилад для світлової реєстрації роботи серця конструкції С. Ю. Ярослава (рис. 62, де а — вид спереду, на якому зверху видно патрони для ламп, а посередині пластинку, розміщену між двома кон­тактами; б — вид ззаду, де праворуч знаходяться клеми для приєднання до джерела світла; в — електрична схе­ма приладу.

Хід роботи. Жабудекапують, руй­нують спинний мозок, фіксують на корковій пластинці черевцем дороги, оголюють і звільняють серце від сер­цевої сорочки, перерізують вуздечку, верхівку серця з'єднують з кон­тактним важільцем приладу за допо-

могою серфінки або маленького гачка з ниткою.

При скороченні серце тягне важілець донизу, що забезпечує контакт з червоною лампочкою, а під час діастоли важілець піднімається вгору, завдяки своїй пружності, й контактує з синьою лампочкою. Спалахи ламп свідчать про ритмічну чи, навпаки, неритмічну роботу серця. Користуючись секундоміром, підраховують кількість серцевих циклів за хвилину. Дані за­писують в робочий зошит і порівнюють з кількістю циклів у сіль­ськогосподарських тварин.

Контрольне питання

Яка частота скорочень серця за хвилину в нормі в різних сільськогосподарських тварин?

Робота 51. Збудливість серцевого м'яза. Явище рефрактерності.

Екстрасистола

Збудливість м'язів змінюється під час їх діяльності. Так, збуд­ливість серцевого м'яза знижується в міру наростання процесу його скорочення. В момент максимального скорочення серця збудливість знижується до нуля. Час, коли серцевий м'яз перебу­ває в такому стані, зветься періодом абсолютної рефрактерності. В цей час він не реагує на жодні подразнення, в тому числі й на природні імпульси. Наприкінці скорочення й на початку розс­лаблення серцевого м'яза збудливість починає відновлюватись. Цей час відповідає періоду відносної рефрактерності. Далі збуд­ливість стає більшою за нормальну — це період екзальтації. До моменту наступного скорочення збудливість знову повертається до норми.

У період відносної рефрактерності серцевий м'яз починає реа­гувати на сильні подразнення й може відповідати на них до­датковим скороченням. Таке позачергове скорочення, коли м'яз повністю не встиг розслабитися й знову скоротився, зветься екст­расистолічним. За екстрасистолою завжди йде довга компен­саторна пауза. Вона виникає тому, що наступний природний імпульс надходить до серцевого м'яза в той час, коли він знахо­диться в стані абсолютної рефрактерності екстрасистолічного скорочення. На цей імпульс м'яз не реагує, бо збудливість його знижена, тому черговий цикл роботи серця випадає і, як наслідок, виникає компенсаторна пауза.

Мета досліду: вивчити в експерименті особливості збудливості серцевого м'яза та явище рефрактерності. Отримати та зареє­струвати на кімографі екстрасистолу.

Для роботи необхідно: жаба, набір інструментів для препарування, важілець-записувач, кімограф, коркова пластин­ка, джерело індукційного струму.

Хід роботи. Жабу, важілець-записувач, кімограф слід під-готувати,як в роботі 49. Від індукційної котушки до серця під­водять електроди у вигляді тоненьких провідників. Один фіксують в основі серця, інший прикручують до гачка, який ниткою з'єднує верхівку серця з важільцем-записувачем.

Якщо схема готова і серце записує на барабані кімографа меха-нокардіограму, слід ввімкнути індукційний струм в момент, коли серце скоротилось і починає розслаблятися, тобто за фази від­носної рефрактерності. Внаслідок цього на кімографі з'являється Додатковий зубець, який відображує екстрасистолічне скорочення.

За ним йде компенсаторна пауза (рис. 63, де 1—3 — момента на­несення подразнень; 4 — екстрасистола; 5 —компенсаторна пауза; 6 — цикл роботи серця, що випав). Якщо індукційний струм надійде до серця за фази абсолютної рефрактерності, то екстрасистола не з'явиться.

Замалюйте в зошит механокардіограму з екстрасистолою і компенсаторною паузою.

Абсолютна рефрактерність серцевого м'яза порівняно з такою в скелетних м'язів значно довша, що запобігає тривалим те­танічним скороченням серця, а це, в свою чергу, зумовлює його ритмічну роботу.

Контрольні питання

1. Чим характерна збудливість серцевого м'яза?

2. Як слід розуміти абсолютну та відносну рефрактерність
серцевого м'яза?

3. Чому за екстрасистолічним скороченням серця завжди
йде довга компенсаторна пауза?

Робота 52. Автоматія серцевого м'яза. Дослідження провідної системи серця за допомогою лігатур (перев'язок) Станшуса

Автоматія серцевого м'яза —це здатність його скорочуватись завдяки збудженням (імпульсам), що зароджуються в самому серці. Дослідження довели, що в серці є утворення (вузли) м'я­зового походження, які за своєю будовою не подібні, власне, сер­цевому м'язу і здатні генерувати імпульси. Ці утворення названо провідною системою, бо вони не тільки генерують збудження, а й проводять його від передсердь до шлуночків.

Серце позбавлене нервових зв'язків і навіть видалене з ор­ганізму, продовжує працювати деякий час ізольовано. Серце жа­би, занурене в поживний розчин Рінгера —Локка, може скоро­чуватися близько двох діб. Можна оживити серце теплокровної

тварини після її смерті, нагнітаючи в нього теплий поживний розчин, збагачений киснем.

Всі ці приклади свідчать про те, що серце працює за рахунок автоматизму провідної системи. Першим і головним вузлом в цій системі є синусний, або вузол Кейта — Флака, розміщений в правому передсерді, біля устя порожнистих вен. Саме йому прита­манний автоматизм, бо в ньому зароджується збудження. Крім того, він забезпечує послідовну роботу серця і нормальний ритм скорочень серцевого м'яза. Тому він ще зветься вузлом-водієм ритму. Другим вузлом є атріовентрикулярний, або вузол Ашоффа — Тавара, який знаходиться на перетинці між передсердями та шлуночками. Він продовжується пучком Пса, який ділиться на дві ніжки, що проходять між м'язовими волокнами лівого та пра­вого шлуночків. Ніжки пучка Пса закінчуються волокнами Пур-кіньє, а останні контактують безпосередньо з м'язовими волок­нами серця. Всім зазначеним елементам провідної системи влас­тивий автоматизм. Найбільший він в синусному вузлі, менший в атріовентрикулярному і найменший у волокнах Пуркіньє.

Мета досліду: вивчити значення вузлів провідної системи ме­тодом лігатур Станніуса.

Для роботи необхідно: жаба, набір інструментів для препарування, коркова пластинка, маленький пінцет, нитки, 0,6 %-й розчин кухонної солі, гачок з ниткою.

Хід роботи. Жабу декапують, знерухомлюють, руйнуючи спинний мозок, шпильками фіксують на корковій пластинці че­ревцем догори, оголюють серце, підрізають вуздечку, підра­ховують кількість скорочень серця за хвилину. Пінцетом прово­дять нитку (перша лігатура) під дуги аорти. Гачком з ниткою про­колюють верхівку серця і перекидають його на «спинку». При цьому нитка-лігатура розмішується на межі між синусом, де знаходиться синусний вузол, і передсердями. Саме тут роблять перев'язку (рис. 64, де а — перша лігатура; б — перша й друга лігатури; в — перша, друга й третя лігатури; штриховкою позначено відділи серця, які скорочуються після накладання лігатур). Як наслідок, серце перестає працювати, а синус про-

довжує скорочуватися в нормаль­ному ритмі. Це свідчить про те, Що саме в синусному вузлі зарод­жуються імпульси.

Далі ниткою з гачком серце ут­римують у вертикальному поло­женні й накладають другу лігату­ру на межі між передсердями та

шлуночком. Ця лігатура затягується поступово, з метою, щоб злегка притиснути атрювентрикулярний вузол і цим самим при­вести його до стану збудження. Внаслідок цього в ньому по­чинають зароджуватися імпульси, і серце відновлює свою роботу, але працює в сповільненому ритмі. Підраховуючи кількість ско­рочень серця і синуса, водночас можна впевнитись, що серце, скорочуючись за рахунок атріовентрикулярного вузла, працює значно повільніше. Це дозволяє зробити висновок, що нор­мальний ритм роботи серця забезпечується синусним вузлом.

Необхідно звернути увагу на те, що передсердя та шлуночки, працюючи за рахунок атріовентрикулярного вузла, скорочуються не послідовно, а одночасно. Виходить, що послідовна робота серця також забезпечується синусним вузлом.

Третя лігатура накладається на верхівку серця, що зумовлює скорочення однієї верхівки, а це свідчить, що й волокнам Hyp-кіньє властивий автоматизм.

Контрольні питання

1. Чим забезпечується автоматична робота серця?

2. Що являє собою провідна система серця та яке її зна­
чення?

3. За якими трьома ознаками синусний вузол вважається
головним?

4. Де накладаються перша, друга і третя лігатури Станніуса
та з якою метою?

Робота 53. Спостереження за скороченням шматочка серця

жаби з синусним вузлом

У серці жаби біля правого передсердя добре розвинений венозний синус. Саме тут розміщений головний вузол провідної системи серця — синусний. В ньому автоматично зароджується імпульс, що зумовлює роботу серця.

Мета досліду: довести, що саме синус серця —головний вузол провідної системи, який забезпечує скорочення міокарда.

Для роботи необхідно: жаба, коркова пластинка з ві­концем, набір хірургічних інструментів, шпильки, вата, фізіо­логічний розчин.

Хід роботи. Жабу декапують, руйнують спинний мозок, ро­зрізають черевну стінку, звільняють серце від серцевої сорочки. До верхівки фіксують гачок з ниткою, користуючись якою, пе­рекидають серце на «спинку». Тепер добре видно синус темного кольору, який є продовженням передсердя. Якщо злегка натягнути

серце, користуючись ниткою з гачком, то в середині синуса можна помітити білу смужку, що розміщена в поперечному напрямку. То і є венозний вузол. Далі- обережно вирізають смужку серця, де мають бути частинки синуса, передсердя та шлуночка. Вирізану смужку серця зволожують фізіологічним розчином,і, корис­туючись шпильками, не натягуючи, фіксують її над віконцем коркової пластинки, яку кладуть на предметний столик мік­роскопа. Наводять освітлення і спостерігають при невеликому збільшенні ритмічні скорочення шматочка серця жаби.

Контрольні питання

1. Де знаходиться синусний вузол провідної системи?

2. Чим зумовлене скорочення міокарда?

Робота 54. Робота серця поза межами організму

(ізольоване серце жаби)

Відомо, що вирізане з організму серце деякий час продовжує працювати, а якщо для нього створити оптимальні умови, то воно працює тривалий час. Так, ізольоване серце жаби в холодильній камері при температурі + 4 °С і в живильному розчині Рінгєра — Локка може скорочуватись 1-2 доби. Це свідчить про те, що міо­кард серця має властивість автоматизму, тобто здатність скоро­чуватися за рахунок імпульсів, що зароджуються в самому серці, а саме у активній м'язовій тканині — вузлах провідної системи.

Мета посліпше: титяиыгггыгт. т> аотэт«м_

Мета досліду: впевнитись в автома­тичній роботі ізольованого серця жаби.

Для роботи необхідно: ве­лика жаба, набір хірургічних інстру­ментів, дві тонкі скляні канюлі, лігатури, розчин Рінгєра — Локка, гумові тру­бочки, невелика скляна лійка.

Хід роботи. Жабу декапують, руйну­ють спинний мозок, розрізають грудину, оголюють серце, звільнивши його від сер­цевої сорочки. Далі перев'язують ниткою праву гілку аорти, а в ліву гілку вводять канюлю з гумовою трубочкою. Канюлю в аорті фіксують лігатурою. Подібним чи­ном вводять другу канюлю у венозний синус. Стінку синуса треба надрізати яко­мога далі від передсердя, щоб не пош­кодити синусний вузол провідної системи