Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності

Вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» розпочнемо з назви, яку складають два слова «безпека» і «життєдіяльність». Спочатку розглянемо термін «життєдіяльність».

«Життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і «діяльність», тому з'ясуємо спочатку зміст кожного з них.

Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин, і реакції на подразнення.

Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими — фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Невід'ємною властивістю усього живого є активність.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

Людська активність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Завдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-культурну сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та пристосовуючи її відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб.

Життєдіяльність – це властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує; це процес збалансованого існування та самореалізації людини, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їх життєвих потреб і можливостей.

З найдавніших часів людина живе і діє в умовах постійних потенційних небезпек, які змінюються, тобто діяльність людини потенційно небезпечна. Перефразовуючи аксіому про потенційну небезпеку, можна констатувати – життєдіяльність людини потенційно небезпечна. Аксіома доводить, що всі дії людини і всі компоненти середовища існування, перш за все, технічні засоби і технології, окрім позитивних властивостей і результатів, можуть мати шкідливі та небезпечні і чинники. При цьому будь-яка нова позитивна дія або результат неминуче супроводжується виникненням нових негативних чинників.

В даний час перелік негативних чинників, що реально діють досить значний, і налічує більше 100 видів. До найбільш поширених і таких, що мають достатньо високі концентрації або енергетичні рівні є шкідливі виробничі чинники: запиленість і загазованість повітря, шум, вібрації, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання, підвищені або знижені параметри атмосферного повітря (температури, вологості, рухливості повітря, тиску), недостатнє і неправильне освітлення, монотонність діяльності, важка фізична праця.

Забезпечення безпеки діяльності – завдання першочергового пріоритету для особи, суспільства, держави. Абсолютної безпеки не буває. Під безпекою розуміється такий рівень небезпеки, з яким на даному етапі наукового і економічного розвитку можна погодитися.

Безпека – це збалансований стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем.

Як досягти максимальної безпеки? Єдиний спосіб полягає в освіті людини. Іншого шляху просто немає.

Безпека людини – це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини — невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток» такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Небезпека – центральне поняття в безпеці життєдіяльності.Розрізняють небезпеки природного і антропогенного походження. Природні небезпеки обумовлюють стихійні явища, кліматичні умови, рельєф місцевості і тому подібне Щорічно стихійні явища піддають небезпеці життя близько 25 млн. чоловік. Негативна дія на людину і середовище її існування, на жаль, не обмежується природними небезпеками. Людина, вирішуючи завдання свого матеріального забезпечення, безперервно впливає на середовище існування своєю діяльністю і продуктами діяльності (технічними засобами, викидами різних виробництв і тому подібне), генеруючи в місці існування антропогенні небезпеки. Чим вище перетворююча діяльність людини, тим вище рівень і число антропогенних небезпек - шкідливих і небезпечних чинників, що негативно впливають на людину і навколишнє його середовище.

Небезпеку зберігають всі системи, що мають енергію, хімічно або біологічно активні компоненти, а також характеристики, невідповідні умовам життєдіяльності людини.

Актуалізація небезпек відбувається за певних умов, що іменуються причинами. Ознаками, що визначають небезпеку, є: загроза для життя, можливість нанесення збитку здоров'ю, порушення умов нормального функціонування органів і систем людини. Отже,

• небезпека – негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям;

• небезпека – це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення чи пошкодження.

Небезпеки за своєю природою потенційні (тобто приховані), перманентні (тобто постійні) і тотальні (тобто загальні). Отже, немає на землі людини, якій не загрожують небезпеки. Та є безліч людей, які про це не підозрюють. Їх свідомість працює в режимі відчуження від реального життя.