ВСТУП. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РИТОРИКИ
План
1. Риторика як наука і навчальна дисципліна, теорія красномовства, мистецтво впливового слова. Зв'язок з іншими науками.
2. Основи класичної риторики (основоположні категорії та розділи).
3. Закони риторики.
Ключові слова: риторика, ораторське мистецтво, логос, пафос, топос, етос, інвенція, диспозиція, елокуція, меморія, акція.
Одне я тільки знаю, що нам потрібно слово.
Як вогнище. Як доля. Як лінія судьби.
Л.Костенко
Мовлення – це людина в цілому.
Поль Сопер
Слова – ключ до серця.
Китайське прислів’я
Риторика як наука і навчальна дисципліна, теорія красномовства, мистецтво впливового слова. Зв'язок з іншими науками
За всіх часів найактуальнішою і найбажанішою метою освіченої людини була тріада практичних навичок та вмінь: красиво говорити і легко спілкуватись, активно слухати, реально і вагомо впливати мовленим словом. Саме цими аспектами, названими перлокуцією, здавна займалася риторика, яка за своєю природою є надзвичайною наукою: з часів античності, названих «золотим дитинством людства», вона має статус дисципліни, знанням якої визначається найвищий ступінь освіченості людини. «Для інтелігентної людини погано говорити вважається такою ж непристойністю, як невміння читати і писати» (А.Чехов). Риторична освіченість потрібна в кожній професії і в житті кожної людини. «Ступінь влади над мовою» (О.Потебня) є важливим і суттєвим, хоча не єдиним показником інтелекту і культури людини.
|
|
Лекцію розпочнемо з осмислення терміна «риторика», який, як відомо, ніколи в історії не відзначався однозначним тлумаченням. Витоки його різних інтерпретацій сягають глибокої давнини.
Термін «риторика» походить від давньогрецького слова «рητωр» («оратор») i означає теорію ораторського мистецтва, науку красномовства. Близьким за значенням до нього є латинське слово «oratoria».Ці терміни пов'язують із публічними виступами, живим словом. Ще в давнину люди, які майстерно володіли мистецтвом красномовства (ритори, оратори), відігравали значну роль у суспільному житті.
Упродовж історичного розвитку значення терміна «риторика» дещо розширилось. На сьогоднішній день серед науковців не існує одностайності щодо витлумачення цього терміна, навіть у визначенні риторики як науки. Більше того, у деяких фахівців викликає сумнів навіть те, чи можна риторику взагалі вважати наукою. У Стародавній Греції, де остаточно сформувалась ця сфера діяльності, риторика вважалась cкоріше мистецтвом.
Серед розмаїття визначень риторики можна виділити дві головні традиції, що мають дуже давню icтopiю.
|
|
Перша традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості давньогрецького філософа Аристотеля (IV ст. до н. е.). У її межах риторика визначається як «мистецтво переконання». Відповідно до цієї традиції головне завдання оратора — переконання аудиторії. «Красномовство – це служниця переконання» (Коракс).
Друга традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості давньоримського ритора Квінтиліана (I ст. н. е.). У її межах риторика визначається як «мистецтво говорити витончено». Відповідно до цієї традиції завдання оратора — краса, вишуканість, витонченість мовленого слова. Переконання ж виступає як можлива, але далеко не головна мета оратора.
Кожна з цих традицій, без сумніву, містить у собі раціональне зерно. Разом з тим наголос лише на одному аспекті ораторської діяльності призводить до втрати цілісності у розумінні предмета й завдань риторики.
3 одного боку, категорія переконання є, дійсно, однією з головних у риториці. Сфери, у яких одна людина намагається переконати інших людей, досить різноманітні: наука, політика, мистецтво, реклама, повсякденне спілкування тощо. Ми намагаємося зробити так, щоб інші люди прийняли наші ідеї, товари чи послуги, наші уявлення про життя, зрештою — нас самих.
3 іншого боку, у тих самих сферах не менш важливі позиції іноді займає повідомлення, інформування інших про щось. I тоді на перше місце виходить витонченість у виразі думки, на чому наполягав у свій час Квінтиліан. Маються на увазі випадки, коли завдання оратора полягає в тому, щоб привернути увагу слухачів до чогось нового, цікавого; зробити так, щоб інші люди запам'ятали ораторську промову.
Таким чином, можна зафіксувати дві головні мети оратора, між якими простягається поле риторики. Це переконання та інформування в процесі публічного виступу.