2015-09-06
244
|
| Без учення цілий світ буде потемнілий, і без нього день ясний стане спохмурнілий. Михайло Козачинський У XIX столітті майже жодна подія в мистецькому чи то науковому житті українців не відбувалася без підтримки меценатів. Одним із таких благодійників був відомий цукрозаводчик Василь Симиренко. Він фінансував часописи «Киевская старина», «Рада», «Громадська думка», «Літературно-науковий вісник», видавництво «Вік», підтримував Товариство допомоги культурі й науці, його коштом вийшли кілька видань «Кобзаря», твори Коцюбинського тощо. Не залишила Симиренка байдужим і доля Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, яке на той час очолював Михайло Грушевський. Інституція спершу орендувала будинок на вулиці Чернецького, але з часом, коли праця товариства набрала сили й треба було утримувати власну друкарню, бібліотеку, складські приміщення, Грушевський звернувся за допомогою до наддніпрянських промисловців. Відгукнувся, щоправда приховуючи своє справжнє ім'я, Василь Симиренко. Він подарував Науковому товариству десять тисяч рублів - на той час величезні гроші, аби Грушевський з колегами не сушили собі голови платнею за приміщення і спокійно працювали. Тож чотириповерхова кам'яниця, котра збереглася донині, стала власністю установи, осередку української науки. 1907 року Михайло Грушевський переїздить до Києва. Тут він організовує й очолює наукове товариство на зразок львівського, що має сприяти розвитку наукової праці і її популяризації українською мовою. Датою заснування Українського наукового товариства (УНТ) вважається 11 травня. Наукове товариство в Києві включало історичну, філологічну, природничо-технічну секції, а також медичну і статистичну комісії. У цих відділах трудилися вчені як з Наддніпрянщини, так і з Галичини. Усвідомлюючи особливу відповідальність за поширення українського друкованого слова, товариство із самого початку свого заснування приступило до видання книг українського письменства, а також часописів, наукових розвідок. У Києві друкувався й перенесений зі Львова «Літературно-науковий вісник». Головним серійним виданням протягом усього існування товариства були «Записки УНТ» за редакцією М. Грушевського, В. Перетца, М. Василенка. Виходив історичний квартальник «Україна», оригінальні праці й огляди, подекуди друкувалися неопрацьовані джерельні матеріали. Наукове товариство в Києві було чимось на зразок неофіційної академії наук. Видатні вчені доклали чимало зусиль, щоб наукові пошуки на теренах України давали щедрі плоди. І результати були неабиякі. 1918 року в результаті закономірного розвитку давніх наукових традицій було створено Українську академію наук. Із 1921 року УНТ увійшло до її складу, а його секції стали секціями відповідних відділів ВУАН. |
|
|
|
