Правопис прізвищ і географічних назв

Українські прізвища, імена людей і власні географічні назви пишуться відповідно до вимови і за правилами написан­ня загальних назв. Найголовніші правила правопису прізвищ і географічних назв, що походять з мов народів СРСР і мов зарубіжних народів (відповідно до їх російського написання),

такі:

1. Російське є після приголосних передається буквою є: Александров, Бестужев, Лермонтов, Чапек; Лена, Верхоянськ.

2. Буква є передається буквою є: а) на початку слова, в середині після голосних, а також при роздільній вимові після приголосного: Єршов, Єнісей; Достоєвський, Колгуєв; Ар­кадьев, Єгор'євськ;

б) після приголосних (крім шиплячих і ц) у суфіксах -єв-•єєв російських прізвищ і утворених від них географічних назв: Лазарев, Тургенев, Алексеев, Рилєєв, море Лаптевых, але Грошев, Плещеев;

в) коли російському є в корені слова відповідає українсь­ке і (тобто на місці колишнього *): Бєлінський (пор.: рос. бе­лый і укр. білий), Лесков, Бєлгород, Ветка.

3. Російське ё передається так: а) буквами йо на початку слова і в середині, коли буква ё позначає йо: Йолкін, Скайомов, Соловйов;

100.

б) коли ё позначає звук о після м'якого приголосного, пи­шеться ьо: Алфьоров, Новосьолов, Будьонний, Дьомін;

в) під наголосом після шиплячих пишеться о: Лихачов,

Обручов, Свищов.

4. Російське и передається так: а) буквою і на початку слів і після приголосних: Іванов, Ісаєв, Іжевськ, Іркутськ; Ніколаев, Багіров, Бородіно, Челябінськ;

б) буквою ї в середині слова після голосного, апострофа і м'якого знака: Воїнов, Кутаїсі, Захар'їн, Мар'їно, Ільїн;

в) буквою и після шиплячих і ц перед приголосним: Чичиков, Кожин, Рощин, Ципін, Нальчик, Тушино, Дзер-жинськ; и пишеться також у прізвищах і географічних назвах, що утворилися від імен людей та загальних назв, спільних для української і російської мов: Виноградов, Кисельов, Ти­хомиров, Кисловодськ, Липецьк;

г) буква и пишеться у префіксі при- і суфіксах -ик, -ич: Прииівін, Привалов, Ботвинник, Засулич, Міцкевич;

д) російське ы завжди передається через и: Черних, Циган-ков, Іртиш, Сиктивкар.

5. Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед буквами я, ю, є, ї, якщо ці букви позначають два звуки (я = Ы] + [а] і т. д.): Зав'ялов, Лук'янов, Юр'єв, Дем'янськ.

6. М'який знаку прізвищах і географічних назвах пишеть­ся після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:

а) перед я, ю, є, ї: Третьяков, Панкратьев, Ульяновськ;; б) перед приголосними: Кольцов, Вольное; Льгов, Клязьма;

в) у кінці слова: Гоголь, Лось; Гомель, Тянь-Шань;

г) у суфіксах -ець, -аць, -ськ, -цьк: Глуховець, Маяковсь-кий, Горецький, Череповець, Столець, Курськ, Кузнецьк.

Завдання. І. Подані прізвища і географічні назви запишіть україн­ською мовою, усно пояснивши вживання в них букв є, є, и, і, апострофа і м'якого знака.

а) Державин, Шевырев, Беспалов, Череповец, Елец;

б) Королев, Воробьев, Рогачев, Семенкин, Белорецк, Енисей;

в) Чичиков, Шаляпин, Пушкино, Нерчинск, Благовещенск;

г) Щипачев, Гущин, Рыжков, Жигули, Шимановск; д) Забе­лина, Лукьянов, Прокопьевск, Амударья; е) Ильюшин, Пан­кратьев, Скиталец, Льгов, Олонец.

П. Наведені російською мовою прізвища, імена й по батькові пере­кладіть українською мовою, записавши їх у формі родового відмінка.

Кондратьев Александр Саввич, Никитин Федор Филиппо­вич, Белинский Виссарион Григорьевич, Андрианова Анна Прокофьевна, Плахотная Зинаида Ильинична, Костенко Ульяна Демьяновна, Киселева Алла Яковлевна, Ширшова Наталья Игнатьевна.

§ 50. Правопис часток не, ні

І. Частка не у функції префікса пишеться з іншими словами разом.

1. З іменниками, прикметниками, дієсловами і прислівниками, що без частки не не вживаються: недуга, нежить, не-щ мовля, неук; невпинний, негайний, нестямний, невгасимий, 1 незчутися, ненавидіти, невгавати, нестямитися; невдовзі, Щ незабаром, невпинно, несказанно.

2. У складі префікса недо- (не + до) із значенням неповної якості в іменниках, прикметниках, дієсловах, дієприкметни­ках і прислівниках: недорід, недолік, недостача; недорослий, недодержаний, недочутий; недобачати, недооцінювати, не-доплатити; недоладно, недоречно, недостатньо (але: не до вподоби, не до речі, не до смаку).

/З. 3 іменниками, прикметниками і прислівниками тоді, коли утворюються нові слова, які можна замінити близькими за значенням або які у сполученні з не означають одне поняття, наприклад: недовір'я (підозрілість), нежирний (пісний), нешвидко (помалу), неголосно (тихо); невміння, неврожай, незбагненний, невже, невтямки, негадано.

4. З дієприкметниками, якщо дієприкметник є означенням у реченні, наприклад: нержавіюча сталь, нез'ясовані питання.

5. З дієприкметниками і прикметниками, якщо при них є слова дуже, вельми, надзвичайно, надто, що збільшують ступінь якості, наприклад: дуже недисциплінований, вельми негарний, надзвичайно необережний.

II. Частка не пишеться окремо від інших слів у таких ви­падках:

1. Від іменників, прикметників, прислівників при проти­ставленні. Наприклад: Коли життя ти не учасник, остільки свідок віддаля, — дарма чекатиме прекрасних від тебе подви­гів земля (Рильськ.).

2. Від дієслів, дієслівних форм на -но, -то, дієприслівни­ків, числівників, прийменників (крім незважаючи, незважаючи), сполучників, часток та деяких прислівників, наприклад: не бажав, не бажано, не бажаючи; не п'ять, не сто тридця­тий; не при..., не на..., не то — не то, не тільки, не дуже, не можна, не гаразд.

3. Від дієслів з префіксом до-, коли дієслова вказують на закінчення дії або додатковий процес: не дочути, не дописати, не доїсти, не донести.

4. Від дієприкметників, коли є протиставлення або залеж­ні слова. Наприклад: У повітрі грають ворони, значить — от уже й весна... Скільки це разів говорене, а не сказане до дна! (Рильськ.).

102.

5. Від прикметників, дієприкметників, прислівників, якщо заперечення підсилюється заперечним займенником або при­слівником з часткою ні чи без неї. Наприклад: А воно ж ніяк не смішно, бо між наших вороних повелися тії коні, що вже знала я про них (Тич.). Працювать, працювать, безумовно! Кожній хвилі нема ж вороття! Ні! Я зовсім іще не заповнив золотої анкети життя (Сос).

III. Частка ні (ані) пишеться разом:

1. Із заперечними займенниками, якщо вони не відокрем­лені від них прийменником, наприклад: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, анікотрий, анічий (але: ні до кого, ні з чим).

2. Із прислівниками: нізащо, ніде, ніколи, нізвідки, ніяко­во, нітрохи, анізащо, анікогісінько.

3. Частка ні пишеться разом з іменниками і прикметни­ками, які без неї не вживаються: нісенітниця, нікчема, нія­ковий.

Частка ні (ані) пишеться окремо у заперечних реченнях, якщо ні вживається як сполучник або підсилювальна частка. Наприклад: \. Я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм (Довж.). 2. Ні, я не дорікаю, а тільки — смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись (Л. Укр.).

Частка ні пишеться окремо у багатьох фразеологічних спо­лученнях: ні живий ні мертвий, ні сюди ні туди, ні так ні сяк.

Завдання. І. Прочитайте. З'ясуйте значення і правопис частки не.

I. Києве-квіте! Ніхто не здолає тепер погасити величних твоїх, як спів, дружбою вмитих, в майбутнє розкритих, нез­гасних вогнів — творчих вогнів! 2. Як присягу, підношу го­лос я: шипшини й пісні не віддам нікому! 3. Тепер ти у народів вольнім колі до світу невечірнього ідеш. 4. І знову розгор­неться світ, мов книга невідома, і срібна крапля з чорних віт покотиться рухома. 5. Ми степом їхали. Немилосердно па­лило сонце, коники сюрчали в сухому полині. 6. Бідна волош­ко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? 7. Твої слова, не вмиті потом непогамовного труда, пролинуть непотрібним льотом, не залишаючи сліда. 8. Отчизни іншої нема в нас і не буде, ми кров'ю матері не вмієм торгувать! 9. О, по-належно­му ми зустрічаєм орди гостей, не кликаних у край наш на ралець. 10. В сніги, у сиву сніжну невідомість мережані, оз­добні линуть сани (3 те. М. Рильського).

II. Перепишіть прислів'я, розкриваючи дужки. Поясніть правопис частки не.

103.

1. А кіт ковбасу уминає, (не) наче й (не) до нього річ. 2. На ука в ліс (не) веде, а з лісу виводить. 3. Коли (не) пиріг, то-і (не) пирожися, коли (не) тямиш, то й (не) берися. 4. Як нічим«(не) рискувати, то нічого й (не) мати. 5. Життя як терниста ни- Щ ва — (не) пройдеш, ноги (не) вколовши. 6. Глухий (не) дочує, І то вгадає. 7. Дар — (не) купля: (не) гудять, а хвалять. 8. Де І багато господинь, там хата (не) метена. 9. Дружній череді ■ вовк (не) страшний. 10. Хвалися (не) родичами-орлами, а І своїми ділами (Нар. те.).

III. Перепишіть речення, підкресліть частку ні (ані) і поясніть її І правопис зі словами інших частин мови. Визначте морфемну будову виді- лених слів.

1. Не забуду вечора хрусткого, інею й тоненького льодку, коли сам я вийшов на дорогу, ніби вперше на своїм віку (Рильськ.). 2. На ранок четвертий чайки примчали із моря йз Дунаю, немов та хурделиця біла, якій ні кінця ані краю (Нагн.)уЗ. Ні на що вже не потрібні, пошматовані гусениці поблискували сталевою лускою, наче побиті велетенські змії (Довж.). 4. В дорослого хлопчика на шиї «Лейка», але він ні­чого не знімає. Ніщо його тут не приваблює.— От вже ніза­що б тут не жив! «Нікчемний генеральський синок»,— чується дикторський текст батька-генерала (Довж.). 5. Хто може сонце погасить і землю вибити з орбіти? Так, нас нікому не спинить, ніякій силі в цілім світі! (Сос). 6. Ні, не забуду, ні, аж поки сонце б'ється, і сонце бачу я, і чую спів пташок... І де б я не бував, про тебе пісня ллється! О молодість моя, мій заводський гудок! (Сос). 7. Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів, сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів (Шевч.).

IV. Поясніть правопис виділених орфограм у поданих реченнях за та­кою схемою:

Слова	Орфограми	Принцип правопису	Пояснення
Батьківщина	Б Ш, 1 Ь	диферен­ціальний традицій­ний традицій­ний	Пишеться велика буква, бо слово вжите в значенні «Ра­дянський Союз» Буквою щ за традицією позна­чаються два звуки — [ш\, \ч\ М'якість звука [т'\ на письмі передається за допомогою ь

1. Моя Батьківщина — подолана ніч, на кремені вирослий колос. 2. І звідусюди чути голоси, що з голосом єднаються

104.

могучим, і всім пригніченим свої обійми Країна Рад широко " розкриває. 3. А земля лежить медова, а над вічними льодами, над Північним океаном, в гострій птичій далині, прокладають путь сувору молоді аеронавти, і домують на крижині мореплав­ці молоді. 4. Круг партії — тісніше лави! Зміцняймо міць більшовика! 5. Жовтневий Києве, ти ясною свічею над укра­їнською землею возсіяв. Ти — шелест мудрих книг і шепіт юних трав, цвіте безсмертя цвіт над славою твоєю (З те. М. Рильського).

, Запитання і завдання для повторення

[

| 1. Що таке орфографія? "І 2. У чому полягає зв'язок орфографії з графікою й орфоепією?

3. Якими принципами користуємось в українській орфографії?

4. Які принципи є провідними і чому?

5. У чому полягає суть історичного, або традиційного, принципу?

6. В чому полягає диференціююче написання слів? Наведіть приклади;

7. За якими принципами пишуться слова іншомовного походженню? З'ясуйте основні правила написання їх.

105.

V. ЛЕКСИКОЛОГІЯ ⁷