Природна водозабезпеченість Львівщини

В загальному комплексі природних ресурсів області одне з першочергових місць належить водним ресурсам. Природна водозабезпеченість Львівщини середня на Україні і становить на 1 км² території 226 тис. м³/рік (місцевий стік), що в перерахунку на 1 мешканця – 1,82 тис. м³/рік.

Водні ресурси Львівщини відіграють важливу роль у житті людей та економіці. Вода використовується, як джерело питного, технічного, сільськогосподарського водопостачання, в рибному господарстві, в лікувальних цілях, є джерелом поповнення запасів підземних вод, ін [53].

Водні ресурси області є невід’ємною і надзвичайно важливою частиною її природних багатств. Вони забезпечують потреби народного господарства та населення у воді за рахунок поверхневих та підземних вод. Поверхневі води області представлені річками, водосховищами, озерами та ставками.

Водні ресурси нерівномірно розподілені на території області. Основним джерелом водопостачання в області є підземні води. Поверхневі води використовуються в обмеженій кількості, в основному, для рибоводних ставів, технічного водопостачання підприємств та в гірських районах – для господарсько-питного водопостачання.

Львівщина багата ріками, яких нараховується понад 8950. На території області протікають ріки Дністер, Стрий, Опір, Західний Буг, Бистриця, Вишня‚ які в період весняної повені і випадання значних опадів створюють зони затоплення, особливо в Миколаївському, Самбірському, Мостиському, Стрийському, Дрогобицькому, Старосамбірському, Городоцькому, Жидачівському, Сокальському районах та місті Червонограді. Крім того, навесні під час танення снігу та влітку під час тривалих дощів утворюються тисячі тимчасово діючих потоків [12].

Ріки області належать до басейнів Балтійського і Чорного морів. Загальна протяжність рік в області становить 16343 км. Розподіл рік по басейнах нерівномірний. Найбільше рік належить до басейнів Дністра (5738), Західного Бугу (3213) і незначна частина – до басейну Сяну та Прип’яті.

Оскільки область розташована в межах Головного Європейського вододілу, то в ній переважають дрібні ріки – витоки основних річок Дністра і Західного Бугу. Із загальної кількості річок 8756, тобто 97%, мають протяжність до 10км, 176 шт - 10-50 км, 16 шт - 50-100 км і 3 понад 100 км (Дністер, Стрий, Західний Буг). Середня густота річкової сітки в басейні Західного Бугу становить 0,35 км/км², у басейні Дністра від 0,7 км/км² (Передкарпаття) до 1,5 км/км² (Карпати). В межах Карпат в середньому на площу 1км² припадає 1 км річок. На Передкарпатській височині густота річкової сітки зменшується, але річки стають більш повноводними [12].

Розподіл стоку протягом року нерівномірний і залежить від розподілу опадів у басейнах річок, температури повітря, а також діяльності людей. Більша частина річкового стоку (65-70%) припадає на літньо-осінній період (травень-листопад), а 30-40% – на зиму і весну. Проте, як у багатоводні, так і в маловодні роки є відхилення від типового розподілу стоку. Найбільш водоносним є Дністер, середньомісячна витрата води якого становить 124 м/сек (біля с. Журавне).

Найбільші витрати води залежать головним чином від запасів води в снігу, тривалості сніготанення, кількості опадів, стану ґрунту і характерні для рік Поділля і Волині в квітні, а для гірських приток Дністра в липні-серпні, що зумовлено літніми дощами. Найменші витрати води спостерігаються у зимовий період (0,2-0,3 м/сек). Живляться ріки талими сніговими, дощовими та підземними водами, значення кожного з цих трьох джерел живлення є різними на окремих територіях, але питома вага кожного з них не перевищує 50% [12].

Ріки рівнинного типу мають переважно дощове живлення, яке становить 50% загальної кількості, 37% припадає на снігове і 13% – на підземне. Для гірських рік снігове живлення є переважним і становить 50%, дощове – 44% і тільки 6% припадає на підземне.

На всіх ріках Львівської області спостерігається три підняття рівнів води: весняна повінь, внаслідок танення снігу (березень-квітень); літні паводки від випадання сильних та тривалих дощів (червень-серпень); зимові підняття рівня води внаслідок тривалих і інтенсивних відлиг (грудень-лютий).

Природних водойм на території області дуже мало. Представлені вони, невеликими озерами, які утворилися в старицях річок, а також карстовими водоймами. Окрім заплавних озер природного походження в долинах рік поширені рукотворні водойми – ставки та водосховища. На території Львівської області розміщено 2751 ставків, із загальною площею водного дзеркала 10692,47га, переважною більшістю в басейнах Дністра та Західного Бугу. Із загальної кількості ставків переважають руслові ставки. Значна частина ставків має площу до 5 га, глибину – переважно 0,5-1,5 м. У басейні Дністра наявні 1539 ставків із загальною площею 63790 га, р.Західного Бугу – 592 шт (2023 га), р.Стиря – 206 шт (1086 га) та р.Сяну- 414 шт (1204 га). По території області розташовані нерівномірно [12].

Двадцять водосховищ Львівщини розташовані в басейнах річок Дністра, Західного Бугу та Сяну, загальна площа водного дзеркала яких становить 5519 га. Найбільші з них є Унятицьке (повна ємність 6,37 млн.мі) на р.Бар, Добротвірське (14,8 млн.мі) на р.Зах.Буг та Завадівське (13,8 млн. мі). Ставки та водосховища області використовують для водопостачання населених пунктів, риборозведення, технічних потреб промислового виробництва, регулювання поверхневого стоку та ін.

Під впливом широкомасштабних меліорацій, хімізації сільськогосподарського виробництва, розорювання заплав, розвитку промисловості і розбудови міст водні ресурси області зазнали значних змін. У басейнах річок знизилися стійкість природних ландшафтів, порушена рівновага в екосистемах, має місце повсюдне погіршання якості поверхневих вод. Значна частина річок втратила природну самоочисну здатність [3-6, 10, 52, 56-59]. Особливо напружена ситуація склалась з водокористуванням та охороною поверхневих вод. Внаслідок аварійного стану комунікацій збільшилась кількість аварійних ситуацій на каналізаційних мережах, що призводить до скидання у водні об’єкти неочищених стічних вод. Штрафні санкції носять попереджувальний характер і малоефективні для нормалізації екологічного стану водойм. Незважаючи на спад економіки, скидання недостатньо очищених стічних вод у поверхневі водойми триває. Тому екологічне обґрунтування допустимого рівня якості води у річках та забезпечення управління станом поверхневих вод є першочерговим завданням.

На екологічний стан поверхневих та підземних вод області впливають різноманітні фактори, які в той же час тісно взаємоповязані, це забруднення грунтів, атмосфери, зміна ландшафтної структури та техногенне перевантаження території (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Порівняльна характеристика антропізації річок Задний Буг і Дністер

(за даними «Облводгоспу» 03.04.14р. № 21/620)

Назва	Протяжність по території регіону, км	Кількість населених пунктів вздовж берегової смуги, од.	Кількість гребель (водосховищ), од.	Кількість трубопроводів, що проходять через річку, од.	Кількість мостів, що проходять через річки, шт.
Дністер
Західний Буг

Оскільки, через Львівську область проходить Головний Європейський вододіл, внаслідок цього область не отримує забруднень поверхневих вод ззовні, але з верхів”їв рік забруднює басейни Дністра, Дніпра, Західного Бугу і Сяну.

По стану водних ресурсів Львівщина є не в найгіршому стані у порівнянні з іншими областями України. Область займає 9 місце за скидами недостатньо очищених і неочищених стоків у відкриті водойми. За даними Львівського регіонального відділу Дністровського басейнового водогосподарського об”єднання у 2002 році у водні обєкти області було скинуто 47,69 млн. м³ недостатньо очищених стічних вод. При цьому в ріки було скинуто 2,1 т нафтопродуктів [14].

Найбільшими забруднювачами водних ресурсів в області є МКП «Львівводоканал», Буське ПВКГ, КП «Червоноградводоканал», КП «Кам’янкаводоканал», Сокальське МКП ВКГ, КП «Жовківське ВУВКГ», МКП «Золочівводоканал», КП "Городоцьке ВКГ", КП «Бібрський комунальник», ДП «Водоканал» м. Ходорів, Самбірське ВКГ, КП «Стрийводоканал», ТзОВ «Трускавецький водоканал», Стебницьке ДГХП «Полімінерал» та ін. [53].

Поверхневі води на даний час продовжують належати до найбільш забруднених елементів навколишнього середовища. Результати здійснення заходів державного контролю за станом водних ресурсів свідчать про те, що, незважаючи на спад виробництва та зупинку багатьох підприємств, не спостерігається суттєвого покращення якості стічних вод та зменшення скиду неочищених або недостатньо очищених стічних вод. Це, в першу чергу, пов”язане з погіршенням технічного стану діючих очисних споруд і відсутністю коштів на їх ремонт та реконструкцію.

В цілому, на стан водних ресурсів в області негативно впливають:

1. Скиди стічних вод у поверхневі водойми без належної очистки. Це в першу чергу повўязано з виходом з ладу очисних споруд, фізичним та моральним їх зношенням і відсутністю коштів на будівництво, ремонт та реконструкцію. Вже не перший десяток років не вирішується проблема будівництва очисних споруд м. Самбора. В р.Стрвяж поступає щодобово 4750 м³ недостатньо очищених стоків. Не працюють очисні споруди м.Турка, що призводить до забруднення р. Яблунька. Неефективно працюють очисні споруди в м.Стрий, що призводить до забруднення поверхневих вод р. Стрий. Очисні споруди в м. Яворова є основним забруднювачем р. Шкло в прикордонній з Республікою Польща зоні. Очисні споруди міста, які знаходяться на балансі Яворівської КЕЧ, побудовані в 1975 році потужністю 750 м³/добу і були розраховані для очистки стоків військового містечка. Проведеною інспекційною перевіркою встановлено, що на даний час вказані очисні споруди знаходяться в незадовільному технічному стані, морально застарілі та технічно зношені. Крім цього, внаслідок самовільного підключення до каналізаційних мереж організацій, підприємств та житлового сектору м. Яворова, добова кількість стоків, яка подаєтья на очисні споруди, зросла до 3,5 тис.м³ на добу, що в 5 разів перевищує їх потужність. Внаслідок перевантаження та незадовільного технічного стану очисні споруди практично не працюють. Так, за даними аналізу відділу аналітичного контролю держуправління екоресурсів скид стічних вод з каналізаційних очисних споруд Яворівської КЕЧ проводиться в р.Шкло з перевищенням ГДК речовин в кілька разів. Крім цього, в зв”язку із відсутністю затверджених нормативів ГДС, Яворівська КЕЧ проводить самовільний скид стічних вод. Враховуючи, що практично неочищені стічні води скидаються в прикордонну р. Шкло в безпосередній близкості від кордону, незадовільна екологічна ситуація та санітарний стан ріки набувають транскордонного масштабу.

2. Самовільний скид у водойми неочищених дощостоків. Однією з причин забруднення поверхневих водойм області є забруднення від приватного сектора. Складається досить парадоксальна ситуація: покращення водопостачання приватного сектору в містах та селах погіршує санітарний та екологічний стан річок за рахунок прихованого скиду стічних вод безпосередньо в річки. За останній рік такі факти виявлені майже в усіх районах області: приватні будинки в мм. Камянка-Бузька, Самбора, Яворова, с. Козьова, смт. Щирець сільських та населених міст Пустомитівського району та інші.

3. Забруднення поверхневих вод за рахунок скиду стічних вод з ставків-накопичувачів Стебницького ДГХП ”Полімінерал” та Роздільського та Яворівського ДГХП”Сірка”. Навіть при неухильному дотриманні регламенту скиду відбувається негативний вплив на ріку, що може завдати шкоди далеко за межами області.

4. Транзит нафти та нафтопродуктів транснаціональними продуктопроводами та нафтопроводами. Території області проходить декілька продуктопроводів та нафтопроводів, а саме: нафтопровід "Дружба", продуктопровід Дрогобич-Калуш заводу “Поліолефін” ВАТ "Оріана", ПУ ”Прикарпатзахід транснафтопродукт”, ЗАТ “ Лукор”. Ці обєкти відносяться до найбільш екологічно небезпечних і, на жаль, виправдовують це визначення [14, 45]. В останні роки значно виросла кількість аварійних ситуацій. Якщо в 1996 році їх було зафіксовано 5 аварій, то в 2001році вже 20 аварій, внаслідок яких було скинуто у поверхневі водойми 2,1 тон нафтопродукту.

5. Недотримання режиму у прибережних смугах та водоохоронних зонах безпосередньо впливає на екологічний та санітарний стан річок. Багато річок в селах та містах стали практично місцем для скидання сміття, відходів крім того у більшості випадків прибережно захисні смуги не винесені в натуру. За період, який пройшов, і з часу розробки старих проектів, відбулися зміни, обумовлені прийняттям нового Водного кодексу, змінилася ситуація із залуженням і залісенням у водоохоронних зонах, а також, у зв’язку із розформуванням колгоспів та приватизацією землі, відбулись зміни землекористувачів. Наведене потребує коригування розроблених проектів та виділення відповідних коштів. Через те на сьогоднішній день прибережно- захисні смуги в багатьох місцях не винесені в натуру. Межі ПЗС встановлюютья згідно чинного законодавства в залежності від площі водозабору річки (ст.88 Водного кодексу України). Організація роботи з винесення в натуру та влаштування прибережно-захисних смуг, входить в компетенцію районних рад народних депутатів (ст.9 Водного кодексу України). Майже в усіх районах області розроблені екологічні програми з врахуванням питань встановлення, охорони та збереження прибережних захисних смуг, виконання даних заходів не проводиться у зв’язку із відсутністю невирішення питання фінансування.

6. Проблемою ВУВКГ є випадки відключення енергоживлення на очисних спорудах області, що призводить до прямого скиду забруднених стічних вод у поверхневі водойми області та виходу їх з ладу на тривалий період. Охорону водних ресурсів від забруднення та виснаження у відповідності до діючого законодавства повинні здійснювати організації-водокористувачі та підприємства, з діяльністю яких повўязаний негативний вплив на водні ресурси. Це найважливіше і принципове положення є основою, на якій повинно базуватися здійснення водоохоронних заходів.

Водокористування – використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод(водних об’єктів). Водокористування виступає елементом природокористування як важливої складової взаємодії природи та суспільства, що передбачає експлуатацію, освоєння, споживання людиною природи та її компонентів [9].

Найбільшим водоспоживачем регіону є житлово-комунальне господарство, на долю якого припадає 80,33 млн. м³ води, або 45 % від загального водоспоживання. Промисловість використовує 49,3 млн. м³, сільське господарство – 30,96 млн. м³, інші галузі – 19,96 млн. м³ води.

Державний облік водокористування здійснюється з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність. Державний облік водокористування реалізується шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування. Держкомітетом статистики України затверджено Форму державної статистичної звітності № 2-ТП (водгосп) «Звіт про використання води» (квартальна) та Інструкцію щодо її заповнення (наказ від 30.09.1997р. № 230).

Протягом чотирьох кварталів 2013 року на Державний облік водокористування було поставлено 64 нові підприємства, з них 29 знаходяться в басейні р. Дністер, 24– в басейні р. Західний Буг, 6 – в бассейн р. Сян. За 4 квартали 2013 року Відділом використання водних ресурсів та моніторингу вод було прийнято 2412 звітів форми 2 – ТП (водгосп) “Про використання води», з них 1279 – в басейні р. Дністер, 796 – в басейні р. Західний Буг, 196 – в басейні р. Сян.

Згідно статистичних даних форми 2 – ТП (водгосп) за ІV квартали 2013 року забір води з природних водних об’єктів Львівської області зменшився на 1,5 млн. м³, в порівнянні з тим же періодом 2012 року, і становить 244, 1 млн. м³. За 12 місяців поточного року забір підземних вод, у порівнянні з відповідним періодом минулого року, зменшився на 1,7 млн. м³ і складає 166,3 млн. м³., а забір поверхневих вод суттєво не змінився і складає 77,8 млн. м³.

Дані по забору води в розрізі басейнів великих річок на території Львівської області приведені у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Забір води в розрізі басейнів великих річок на території Львівської області

Басейни річок	Поверхневий забір	Підземний забір	Всього забрано води за 2013р
р. Дністер	53,3	99,7	153,0
р. Західний Буг	18,65	57,91	76,56
р. Сян	3,61	5,68	9,3

Використання свіжої води в Львівській області за 12 місяців 2013р. становило 156,9 млн. м³, з них на потреби:

- Господарсько-побутові – 62,48

- Виробничі 41,05

- Сільськогосподарські 26,22

- Риборозведення 27,16

Порівняння основних показників за 12 місяців 2012 року та 2013 років зроблено у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Порівняння основних показників заборів і використання води за

2012 та 2013 роки.

Показники	2012р	2013р
Кількість підприємств, які прозвітували
Забір води всього (млн. м³)	245,6	244,1
Використання всього (млн. м³),	157,8	156,9
з них:
Господарсько-побутові (млн. м³)	62,87	62,48
Виробничі (млн. м³)	46,60	41,05
Сільськогосподарські (млн. м³)	25,2	26,22
Риборозведення (млн. м³)	23,1	27,16