Класифікація організаційних форм інноваційної діяльності

Здійснення науково-технічного співробітництва з науковими установами, центрами, університетами, інститутами на принципах інтеграції, міжорганізаційної кооперації призводить до виникнення нових організаційних форм такої взаємодії:

- технопарк – комплекс самостійних організацій, що забезпечують науково-виробничий цикл створення інновацій, об'єднаних за територіальною ознакою;

- технополіс – спеціально створений комплекс, що охоплює весь комплекс інноваційних робіт (усі етапи інноваційного процесу);

- регіональні науково-промислові комплекси, науково-технічні центри – здійснюють фундаментальні й прикладні дослідження в різних сферах;

- бізнес-інкубатори – організації, які створюються місцевими органами влади або великими компаніями з метою «вирощування» (створення) нових видів бізнесу;

- спеціалізовані підрозділи підприємств – формуються на великих підприємствах, що випускають наукомістку продукцію;

- венчурні фірми;

- стратегічні альянси (консорціуми, спільні підприємства) – різні форми міжнародної науково-технічної кооперації фірм, які створюються з метою спільного проведення НДДКР, обміну досвідом, з метою розподілу ризику при здійсненні НДДКР;

- тимчасові науково-технічні колективи – створюються з метою розробки конкретної науково-практичної проблеми на певний період.

До учасників слід також віднести консультаційні й аналітичні фірми – прогнозують розвиток технологій, поява нових товарів, аналізують попит на інновації, визначають перспективні напрямки досліджень.

Загальний порядок створення й функціонування технопарків і інноваційних структур інших типів, їх правовий статус, основи взаємин учасників цих структур в Україні регулюється Положенням про порядок створення й функціонування технопарків і інноваційних структур інших типів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 р. №549.

Відповідно до даного Положення інноваційна структура - це юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, яке створено відповідно до законодавства (вид А), або група юридичних осіб, яка діє на основі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи й без об'єднання внесків її учасників (вид Б), з певними областю діяльності й типом функціонування, орієнтованим на створення й впровадження наукомісткої конкурентоспроможної продукції.

Учасниками інноваційної структури можуть бути при цьому будь-які підприємства, організації й установи незалежно від форм власності (з урахуванням обмежень, установлених законодавчими актами), зокрема:

- науково-дослідні й проектно-конструкторські організації, які працюють по профілю інноваційної структури;

- навчальні заклади, які працюють по профілю інноваційної структури або спеціалізуються на підготовці й підвищенні кваліфікації фахівців з базових спеціальностей інноваційної структури;

- виробничі підприємства, які впроваджують результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт і винаходів;

- інноваційні фонди, комерційні банки, страхові фірми;

- суб'єкти підприємницької діяльності, які надають юридичні послуги, послуги в області науково-технічної експертизи, менеджменту, маркетингу, транспорту, рекламної, видавничої й інформаційної діяльності.

Іноземні юридичні особи, міжнародні організації можуть бути учасниками інноваційної структури нарівні з іншими юридичними особами, якщо інше не передбачене законодавством України.

Ініціаторами створення інноваційної структури можуть бути центральні й місцеві органі виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації й установи незалежно від форм власності.

Основними джерелами фінансування інноваційної структури можуть бути: внески учасників; бюджетне фінансування за умови виконання державного замовлення; кредити банків; інвестиції, у тому числі іноземні; прибуток від підприємницької діяльності інноваційної структури; випуск в обіг цінних паперів.

Інноваційна структура будь-якого виду розробляє й затверджує проект своєї діяльності, який повинен містити: визначення концепції й цілей функціонування інноваційної структури; визначення основного інноваційного продукту (товару, виду послуг); техніко-економічне обґрунтування; інформацію про її учасників; інформацію про її органи управління й положення про орган управління науково-технічною діяльністю інноваційної структури, погоджене з МОН; бізнес-план, який передбачає комплекс підготовчих робіт з формування інноваційної структури; розробка організаційно-економічного механізму функціонування інноваційної структури й др.

Комісія з організації діяльності технологічних парків і інноваційних структур інших типів організує проведення експертизи зазначених документів.