Молитва до мови

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному во­гнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі воле­любності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. Тож стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди зло­го духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби. І ви­свячувала душу козацького роду спасенними молитвами і небес­ним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся народ той. І множила край веселий, свято-руський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душу Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то ко­льори духовності і Божого знамення.

Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в Тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зці­лювала Ти втомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і не­вмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо «Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог» (К. Мотрич).

Вправа 6. Перепишіть слова. Поставте правильно наголоси, звірте зі «Словником наголосів».

Користуватися, доповісти, обійняла, одягну — одягнеш, бе­ремо, живемо, розповісти, прийняли, була, взяли, кажу — кажеш, допоможу — допоможеш, пили, контрактовий, новий, ринковий, фаховий.

Вправа 7. Прочитайте подані тексти, доберіть до них заголовки й визначте їх тему.

І. Людина створила культуру, а культура — людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Куль­тура — це не тільки все те, що створене руками й розумом люди­ни, а й вироблений століттями спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови.

Мова не тільки засіб спілкування, а й природний резервуар інформації про світ, насамперед про свій народ. Повіривши в те, що всі мови в нашому спільному домі «активно розвиваються», мидовго не помічали, що цей розвиток, започаткований першим ра­дянським десятиріччям, у ЗО—70-ті роки був спершу загально-мовний, а потім повернутий у зворотному напрямку. Треба ви­правляти становище: повернути всім мовам їх природний престиж і справжню, а не декларовану рівноправність. Необхідно вихо­вувати культуру мови як запоруку піднесення культури суспільної думки і суспільне корисної праці.

Сьогодні культура і мова виявилися об'єднаними в царині ду­ховних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявля­ються виразні ознаки бездуховності... Мовна неграмотність, не­вміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську і навпаки чомусь перестали сприйматись як пляма на службовому мундирі (В. Русанівський).

II. Культура мовлення — це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, про ступінь при­лучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства.

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотри­мування загальноприйнятих літературних норм у користуванні лек­сичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стиліс­тичними засобами мови. Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексичне багатим, синтаксично різноманітним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, ху­

дожню, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову ре­чень, користуватися словниками. Треба активно'розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання.

Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Як­що людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, ло­гічне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами, непотрібними краси-востями. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнай­точніше передає думки чи малює образи і легко сприймається, зрозуміле.

Грамотне, багате мовлення — не тільки ефективний засіб пе­редачі й сприйняття думок та образів. Це й виявлення поваги до.людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову (3 журналу).

Вправа 8. Розкрийте значення поданих прислів'їв і приказок.

Говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

Що маєш казати — наперед обміркуй.

Краще недоговорити, ніж переговорити.

Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути.

Умієш говорити — умій слухати.

Краще мовчати, ніж брехати.

Вправа 9. Визначте, до яких функціональних стилів належать подані тексти. Назвіть основні ознаки офіційно-ділового стилю.

І. Найважливішою в кожній мові є загальновживана лексика. Вона охоплює слова, якими користуються всі, хто володіє певною мовою. Ці слова пов'язані з повсякденним життям, означають жит­тєво необхідні поняття, а тому зрозумілі кожному. Це назви речей, рослин, тварин, явищ природи і суспільного життя, ознак, кіль­костей, якостей тощо.

Загальновживана лексика здебільшого стилістично нейтраль­на, емоційно не забарвлена, бо її елементи (слова), називаючи пред­мети, ознаки, явища, звичайно не містять їх оцінки. Тому загально­вживана лексика властива всім стилям літературної мови в їх пи­семній і усній формі. Нерідко цю лексику називають міжстильовою (З підручника).

II. Після теплих літніх дощів хліба налилися колосом, попо­ловіли, а десь за тиждень взялися бронзою. І завирувало, заграло жовтогаряче море навкруги. Білогір'я хлюпало золотими бурунами колосків у сади і городи.

Пахощі зрілого хліба особливо були відчутні вечорами, коли спадала спека і настояне на колосках повітря розтікалося селом, а гарячий вітер з рідного поля ніби сповіщав хліборобам: пора ко­сити (/. Цюпа).

Ш. Телеграма

Київ-53 04053

вул. Пирогова, 9

Національний педагогічний університет

імені М. П. Драгоманова Проректорові а наукової роботи

Просимо відрядити для участі конференції 1-4 квітня

студентку філологічного факультету Бойко

Запрошення надіслано поштою

Оргкомітет

Проректор Власенко

М.Ніжин 166000

вул. Університетська, 43

Ніжинський педагогічний інститут імені М. Гоголя

IV. Український державний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова створений постановою Кабінету Міністрів України № 646 від 13 серпня 1993 р. «Про вдосконалення мережі вищих навчальних закладів» на базі Київського державного пе­дагогічного інституту імені М. П. Драгоманова.

Український державний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова є вищим навчально-науковим закладом, що створений з метою навчальної та культурної діяльності для підготов­ки висококваліфікованих педагогічних кадрів, розвитку і поши­рення демократичних традицій української і зарубіжної освіти, науки й культури (Зі Статуту).