Тарас Шевченко на сьогодні є чи не найскандальнішою постаттю в українській культурі. Навколо нього відбуваються наукові, культурологічні та публіцистичні баталії за участі таких уславлених «бійців», як Оксана Забужко, Джордж Грабович та Олесь Бузина.
Запекло борються дві тенденції — з одного боку, стерилізації образу Шевченка, а з іншого — скандалізації і звинувачення у всіх смертних гріхах.
Творча група фільму не ставить собі за мету вступати в цю суперечку, тим більше, що робота над фільмом почалася ще у 1991 році, коли жодних новацій у шевченкознавстві навіть не планувалося.
Це фільм про кохання. Якщо хочете, мелодрама. І те, що її героями є реальні історичні постаті, тільки підсилює драматизм сюжету.
У фільмі Тарас Шевченко кохається з жінками, п'є горілку в компанії гультіпак, тобто поводиться як нормальна людина, що не вкладається в координати традиційних потрактовувань його життя як суцільної національно-визвольної боротьби. І водночас це драма Кохання з великої літери, Кохання, яке могло відбутися, мало відбутися, але не відбулося.
|
|
У рік непоміченого широкою громадськістю ювілею Поета творча група презентує глядачам цей фільм і висловлює подяку всім учасникам проекту, а саме:
Міністерству культури і
мистецтв України
Національній кіностудії
художніх фільмів
імені Олександра Довженка
Міністерству освіти й науки України
Українському фонду культури
Всеукраїнському товариству Просвіта
Державному музею
архітектури та побуту України
Державному музею
Тараса Григоровича Шевченка
Державному дендропарку
«Олександрія»
Державному заповіднику
«Качанівка»
Можна зауважити: це далеко не перший художній фільм про Тараса Григоровича. Справді, не перший. Цим питанням поцікавилися й ми. З'ясували: перший фільм про Шевченка 1927 року зняв Петро Чардинін; наступний з'явився на телевізійних екранах 1951 року («Тарас Шевченко», режисер Савченко І.); останній художній фільм про Шевченка — «Сон» (режисер В. Денисенко, 1963—1964 рр.). Знято також і кілька документальних фільмів про життя і творчість поета; один з останніх фільмів датований 1987—
1989 рр. Отож, упродовж 90-х на наших телевізійних екранах, окрім кількох публіцистичних передач, не з'явилося жодного ґрунтовного, жодного вартого уваги художнього осмислення життя і творчості чи не найвидатнішого українського поета.
Колектив сценаристів — знані письменники, літературознавці, режисери:
Іван Михайлович Дзюба, академік Національної Академії наук України, письменник, головний редактор журналу «Сучасність»
Павло Михайлович Мовчан, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта», народний депутат України
|
|
Борис Ілліч Олійник, Голова правління Українського фонду культури, поет, народний депутат України
Станіслав Клименко, котрий, водночас, є і постановником фільму. Він добре відомий глядачам за фільмами «Дударики» (1979), «Вир» (1982), «Женихи» (1985), «Камінна душа» (1989), «Кому вгору, кому вниз» (1990) тощо.
Виконавець головної ролі — Тарас Денисенко. Актор знявся у понад 15 художніх стрічках. Перший його фільм — «Високий перевал» (1981). Потім — «Які ж були ми молоді...» (1985). Цей фільм отримав спеціальний приз журі на кінофестивалі у Берліні 1986 року, а також срібний приз на фестивалі неореалістичних фільмів «Авеліно» в Італії (1987). Знають глядачі Тараса Денисен-ка за ролями у стрічках «Звинувачують весілля» (1986), «Караул» (1989), «Кисневий голод» (1992). Щодо художнього фільму «Кисневий голод» варто відзначити, що він отримав гранпрі за кращу чоловічу роль на кінофестивалі в Солоніках 1992 року, а також приз критики на фестивалі у Венеції. З останніх робіт актора варті уваги ролі у стрічках «Фучжоу» (1994) та «Будем жить» (1995).
Варвара Рєпніна — Галина Стефанова. Здебільшого відома як акторка театру, котра на «Київській пекторалі» 1996 року отримала приз за кращу жіночу роль, а саме — за роль Варвари Рєпніної У Театрі одного актора.
Ганна Закревська — Світлана Прус
Олексій Капніст — Ярослав Гаврилюк
Княгиня Рєпніна — Наталія Наум Князь Рєпнін— Анатолій Мокренко Василь Рєпнін— Василь Мазур Шевченко у літньому віці— Віктор Логозинський Станіслав Клименко про стрічку: «Фільм розповідає про інтимні почуття Тараса Шевченка, якому був притаманний не тільки глибокий соціальний зір, ай проникливий закоханий погляд на жіночу красу. Однак, на жаль, його любов до жінки так і не реалізувалась у сімейному щасті...»
Тарас Денисенко про фільм: «У кожного народу є свій Шевченко, кожному народові потрібен власний поет (митець)-символ, так і Україні конче потрібен Тарас Шевченко. Шевченко живий, близький і зрозумілий. Створюючи фільм, ми й мали на меті наближення поета до народу».
Додаткову інформацію можна отримати у продюсерській агенції «Зелений пес». Будемо раді співпрацювати. З повагою:
Стаття
Стаття — це науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті. Вона є результатом мис-леннєвого процесу, в якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та висловлення думок. Отже, стаття — це візуальне вираження результатів мисленнєвої діяльності.
Якщо ви вирішили написати статтю, спершу зосередьтесь на з'ясуванні таких питань:
1. Головна тема статті.
2. На кого розрахована стаття (хто буде користувачем вашого повідомлення).
3. Допоміжні засоби, якими ви можете скористатися під час написання статті.
Як свідчать дослідження, є три категорії читачів. 1. Поверховий читач. Ці користувачі зазвичай:
• читають заголовки та підзаголовки;
• перечитують початкові та кінцеві положення етапі;
• переглядають використані джерела;
• зосереджують увагу на цифрах і таблицях;
• швидко переглядають зноски й виділені у тексті речення.
2. «Середній» читач. На відміну від перших, вони більш уважні до власне змісту статті: зосереджуються на її головних положеннях.
3. Уважний читач. Це найменша група, котра ретельно вивчає матеріал, перечитуючи його двічі й більше, та робить при цьому письмові зауваження.
Процес написання статті складається з таких етапів:
1. Попередній збір інформації — нотатки, опрацювання літератури, контакти з компетентними в цій сфері особами, підбір ілюстрацій.
2. Формування тексту статті — поділ зібраного матеріалу на групи відповідно до визначеної тематики.
3. Визначення структури статті — заголовків, підзаголовків, кількості частин, глав тощо. З'ясування питання, в яких структурних частинах тексту буде розкриватися головний зміст.
|
|
4. Написання статті.
Під час написання статті можете скористатися такими порадами:
^ • чітко з'ясуйте, яка остаточна мета вашої статті;
• стаття має грунтуватися на переконливих фактах, уникайте сумнівних прикладів;
• найважливіше й найголовніше повідомляйте на початку статті (підзаголовок під основним заголовком);
• поділіть текст на абзаци, оскільки суцільний текст погано сприймається читачем;
• будуючи речення, уникайте однієї й тієї ж структури. Одноманітність ніколи не була привабливою;
• намагайтесь уникати іншомовних слів;
• дотримуйтесь норм літературної мови;
• намагайтесь уникати надто довгих речень;
• всередині тексту подайте заголовки та підзаголовки;
• зробіть широкими поля та відстань між рядками — це дозволить надалі робити помітки, виправлення;
• якщо це стаття в газету, звертайтесь у тексті до читачів, використовуючи слова ви, ми, добродії, друзі;
• написавши статтю, дайте «сирому» тексту відлежатися хоча б один день, потім критично перечитайте його й відредагуйте.
Ви можете припуститися помилок у тексті, але це зовсім не свідчить про те, що ви не вмієте писати! Справа це нелегка!