При словотворенні та словозміні в українській мові часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приголосних випадає. У переважній більшості слів спрощення приголосних засвідчується орфографією.
У сучасній українській мові спрощення спостерігається в таких групах приголосних:
ждн— жн: тиждень — тижня, тижневий;
здн- зн: виїздити — виїзний;
стн— сн: честь — чесний, користь — корисний, якість
стл— сл: щастя — щасливий, стелити — слати;
скн- сн: тріск — тріснути, блиск — блиснути;
зкн- зн: бризкати — бризнути.
Примітка. У деяких словах спрощення можна виявити зіставленням з російською мовою — це слова спільного походження, що в кожній мові мають свої особливості:
нц—лнц: сонце—солнце;
рц —рдц: серце — сердце;
скл — сткл: скло — стекло.
В окремих словах спрощення відбувається лише в усному мовленні, а на письмі воно не передається: шістнадцять(ш” існа” ц”: ат), шістсот [ш' іс':.о'т], баластний, контрастний, компостний, аванпостний, форпостний.
|
|
Аналогічно не вимовляється приголосний [ т ] у прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ськ- від іменників іншомовного походження: студент — студентський, інтелігент — інтелігентський, турист — туристський.
У словах кістлявий, пестливий, хвастливий, випускний, рискнути спрощення не відбувається у вимові й не передається на письмі.