2015-09-06
437
Роздробл на 9 держ. Напр 18ст передові сили вступ в боротьб за нову Італ- Рісорджіменто (кін 18ст-1870). 1791-99 проголош 4 республ: 1) Цізальпінська(Мілан) 2) Римська 3) Лігурійська 4) Партенопейська (Неаполь). 1800-новий етап фр вторг в Іт. На базі Цізал респ створ Італійська-Венеція, Парма, Генуя (1802)- 1803 перетв у королівство. 1805 -Напол король Іт. На Пн з 1806 існув Неаполітанське корол(1808-король маршал Мюрат). 1809-ліквід папська влада в Римі, Папська обл→Фр. Окупація викл невдовол. З 1807 -рух вугільників. Мета-звільн від іноз гніту. Скин Нап не призв до звільн, залежн від Авст.
Одна з відстал феодал країн Зх Євр, проте й там вже розвив капіталіст лад. Більшість насел займ с/г. Найсильн держ на Пн Іт- Сардінське корол (входили П’ємонт, Савойя і о. Сардінія). Ломбардія і Мілан належ Авст. Залежн від австр Габсбургів було герцог Тосканське. Венеція та Генуя -період занепаду. Найбільш роздробл політично-центральна частина. Це герцог Тоскана, Парма, Модена, невелика аристократ республ Лукка. На Пд найвідстал- Королівство Обох Сицилій (столиц Неаполь), де правила династ іспан Бурбонів. Фр рев сприяла початку боротьби італ народу за перетвор, нац незалежн і єдність. В багатьох містах утвор політ тов-ва, почали виход газети, які виступ за ліберал й демокр рефор. В Неаполі, Мілані та інших м посилил діяльн клубів, подібних своїм напрямом до якобінських. В цілому в країні зберігал панув абсолютизм. Сардінське корол на чолі з Савойською династ і Неаполь взяли активн участь у контрреволюц коаліції проти Фр. Тільки Генуя і Венеція зберіг з Фр неофіційні дипломат стосунки. Завоювання Італ Фр 1797-98 перетворення її на ряд залежних від Фр республ сприяли повстання проти місцевих республ. Напол панув в Іт супровод запровадж фр цивільн кодексу, ліквід залишків особист кріпосн залежн селян і скасув поміщицької юрисдикції. Проте пограбув країни фр гальмувало економ розв. Уряд Напол прагнув перетвор Іт на постачальницю сировини й на ринок збуту для фр промисл. Іт мала стати фр колонією.
|
|
|
