2015-09-06
546
Прогноз: цей психологічний синдром негативного самопред. не призводить до серйозних емоційних розладів,неврозів і психопатії. Однак у дитини з’являються значні проблеми у спілкуванні. Особистість може розвиватися за істероїдним типом.
Корекція: 1) увага приділяється дитині тоді,коли вона хороша,а не тоді, коли погано себе поводить. 2) необхідно відмовитись від будь-яких негативних реакцій,які прагне у вас викликати дитина. 3) якщо вчинок серйозний і на нього неможливо не звернути увагу,то покарання має бути без емоційним. 4) дорослі повинні бути готові до того,що перший час зміна стилю спілкування призведе до вибуху негативізму,але ставитись до цього спокійно. 5) дитину з демонстративністю не можна залишати без уваги. 6) під час конфлікту повинна бути «холодність»,а трохи пізніше тепло і увага. 7) знайти сферу у якій би дитина могла себе реалізувати.
Психологічний профіль,особливості діяльності і реакція соціального оточення під час синдрому сімейної ізоляції.
Сімейна ізоляція – це синдром,який полягає у неможливості адаптації дитини у групі через акцентуацію дитини на системі відносин у родині,яка характерна для дітей більш раннього віку.
Передумови сімейної ізоляції: 1)підвищена сензитивність.2)астенія в результаті перенесених захворювань.3)дитячий аутизм.4)конституційна ослабленість НС. Однак,синдром може виникати в результаті неправильного виховання,коли сім’я є ізольованою одиницею. Іноді синдром розвивається у дітей,що виховувались дідусями та бабусями чий стиль життя відрізняється від інших сімей,де виховуються діти в результаті великої вікової різниці.
Психологічний профіль: 1) психологічна залежність.2)низький рівень самостійності.3)інфантильність.
Реакція соц. оточення на інфантильність і несамостійність дитини представлена гіперопікою з боку дорослих,яка підкреслює його психологічні особливості.
Прогноз і корекція сімейної ізоляції.
Прогноз: проблеми соціалізації викликані цим синдромом не призводять до девіантної поведінки. Вони залишаються на рівні труднощів знаходження місця в групі,невміння справитись зі складними життєвими ситуаціями.
Корекційний підхід:1) знизити рівень опіки в родині. 2) підвищити рівень самостійності дитини. 3) навчити дитину спілкуватися в невеликій групі(1-2 особи). 4) включити у спілкування з найдорослішими в групі дітьми. 5) налагодити контакти з наймолодшими дітьми,де дитина була старшою.
