Попит на гроші

Попит на гроші – це одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. Його вивчення виявилося центральною проблемою сучасної теорії грошей, а успіхи в його пізнанні визначили розвитком цієї теорії в 20 столітті. Відкривали можливості ефективного регулювання ринку грошей через механізми та інструменти грошово-кредитної політики.

В Україні, де тільки формується цей ринок створюється механізм та інструменти грошово-кредитної політики, вивчення попиту на гроші набуває особливого теоретичного та практичного значення.

Відповідно до зазначених цілей накопичення грошей, попит на них поділяється на 3 частини:

1. попит на постійний запас платіжних засобів.

2. попит на постійний запас грошей, як форму багатства, що призначена давати додатковий дохід їх власникові.

3.п опит на тривалий запас грошей для здійснення майбутніх платежів та одержання додаткових доходів.

Відповідно до вказаних цілей виділяються 3 групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб’єктів:

1. трансакційний (операційний мотив) – полягає в тому, що економічні суб’єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів щоб підтримати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання.

2. мотив завбачливості – зводиться до того, що юридичні і фізичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності з тим щоб у будь – який час мати можливість задовольнити свої непередбачувані потреби, чи скористатися перевагами несподіваних можливостей.

3.с пекулятивний мотив – полягає в тому, що економічні суб’єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей з тим, щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов і наявності загрози зниження дохідності та ризику збитковості наявних фінансових інструментів перетворити їх у грошову форму, яка хоч малодохідна але безризикова.

Теорія попиту на гроші базується на „рівнянні обміну” У. Фішера, яке аргументує пряму взаємозалежність між кількістю необхідних для обміну грошей (М) і швидкістю обігу грошей (ШО_г) з одного боку та рівнем ціни (Р) і обсягом виробництва (Q) з іншого боку.

Класичне формулювання цієї теорії має вигляд:

М*ШО_г = Р*Q

Попит на гроші – це попит на реальні грошові залишки, тобто величина грошових залишків з урахуванням їхньої купівельної спроможності.

Якщо, виходячи із припущення, що пропозиція грошей га ринку має дорівнювати попиту на гроші, то параметр М можна замінити на параметр Мd (попит на гроші), тобто кількість грошей яку економічні агенти бажають зберегти як частку соїх портфельних активів, тоді формула попиту на гроші має вигляд.

Md = або