Класично – кількісна теорія грошей

У світовій економічній науці чітко виділяються два підходи до вивчення теоретичних проблем грошей.

1. Абстрактна теорія грошей (номіналістична теорія,металістична теорія, державна теорія, функціональна теорія).

2. Прикладна теорія грошей (монетаристська теорія).

Класична кількісна теорія грошей сформувалася в 16 – 17 ст. і послужила методологічною основою всього подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрями.

Кількісна теорія грошей зародилася в 16ст. У цей час в Європі відбулося прискорене зростання загального рівня цін(революція цін) внаслідок якої середній рівень цін за період 1500-1600рр. зріс приблизно в 3-5 разів, і Фішер повністю залишився на позиціях класичної кількісної теорії і справедливо вважається одним з її представників.

2. Наприкінці 19ст – на початку 20ст з новою силою розгорілися дискусії навноло кількісної теорії грошей, що зумовлювалася об’єктивними обставинами:

-по перше- це високий рівень розвитку державно-монополістичногокапіталізму і поглиблення загальної кризи капіталізму, які спричинили активне втручення держав в економічне життя країн.

-по друге- сама монополістична економіка набула переважно грошово-кредитного характеру: гроші з простого посередника обміну перетворилися в ключову форму капіталу банків та інші фінансові інститути стали могутніми регуляторами суспільного виробництва, залежно від того я к прибічники кількісної теорії пояснюють механізм впливу маси грошей на сферу реальної економіки, виділяють кілька її напрямів:

1.Класична кількісна теорія.

2.Неокласична кількісна теорія.

3.Кейнсіанський напрям.

4.Сучасний монетаризм.

5.Кейнсіансько – монетаристський синтез.

Кількісна теорія грошей – це загальний методологічний підхід в економічній теорії,згідно з якими гроші впливають на економіку лише своєю кількістю, тому функціонування економічних систем вивчається у взаємозв’язку зі зміною маси грошей в обороті (кількісним фактором).