Структура курсової роботи

1. Титульна сторінка

Титульна сторінка курсової роботи містить найменування відомчого підпорядкування, вищого навчального закладу, де навчається студент, інституту та кафедри, на якій виконується робота, назву курсової роботи, хто виконав працю; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника, місце і рік.

2. Зміст

Зміст подають на початку курсової роботи Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів і підрозділів та пунктів, зокрема, вступу, висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.

3. Вступ (не більше 2 сторінок, до магістерської – не більше 5 сторінок)

Розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми Далі надається загальна характеристика курсової роботи у такій послідовності:

Актуальність теми, яка зумовила вибір теми дослідження. Тут формулюється доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми, розкривається сутність проблеми і необхідність її дослідження, значущість для відповідної галузі науки;

Об’єкт дослідження - частина об'єктивної реальності, яка протистоїть суб'єкту у його пізнавальній та практичній діяльності. Це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію та обране для вивчення;

Предмет дослідження є елементом об'єкта дослідження, який включає сукупність властивостей і відношень об'єкта, опосередкованих суб'єктом у процесі дослідження з певною метою у конкретних умовах. Предмет міститься в межах об’єкта – саме на ньому повинна бути зосереджена увага, оскільки він визначає тему роботи. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове.

Шлях досягнення кінцевого результату полягає у гіпотетичній вказівці на конкретну користь, віднесену до основного предмета дослідження.

Гіпотеза займає центральне місце у дослідженні і виступає у вигляді припущення, що висувається для пояснення досліджуваного явища, його сутності, структури, зв'язків, рушійних сил тощо.

У правильно розробленій та побудованій гіпотезі необхідно:

1. однозначно встановити рівень розвитку суперечностей, що породжують проблему або головне питання дослідження;

2. уточнити невизначені чи заново введені наукові поняття як предмети дослідження; у ролі припущення сформулювати поняття, яких не вистачає;

3. чітко визначитися про явище, що вивчається, як об'єкт дослідження; осмислити його структуру, функції, зв'язки тощо;

4. дати критичний аналіз взаємодії вивчених елементів в обсязі явища (об'єкта), що розглядається, й узагальнити (синтезувати) отримані знання у гіпотезу дослідження;

5. чітко та лаконічно обґрунтувати основні моменти і методи теоретичної й емпіричної перевірки гіпотези у цілому та її окремих припущень.

Гіпотеза має відповідати конкретній меті дослідження та описувати припущення про закономірності функціонування конкретного об'єкта дослідження на підставі фіксованої зміни станів, предметів дослідження, що відбувається в межах чітко визначених аспектів дослідження.

Мета і завдання формулюють мету роботи, гіпотезу і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, при цьому порядок завдань повинен послідовно визначати хід дослідження.

Мета повинна охоплювати висвітлення трьох найважливіших аспектів - кінцевий результат дослідження, об'єкт дослідження, шлях досягнення кінцевого результату.

Кінцевий результат відображає очікуваний від виконання дослідження позитивний ефект, який формується двоступенево: перша частина у вигляді суспільної корисності, друга – у вигляді конкретної користі, віднесеної до основного предмета дослідження.

Завдання дослідження - це ті питання, отримання відповідей на які необхідне для досягнення мети дослідження. Послідовність постановки та викладу завдань дослідження повинна чітко відповідати найменуванню його теми, мети, об'єкту і предметам дослідження, а також алгоритмічній логіці його виконання. Сукупність поставлених у дослідженні завдань повинна бути мінімальною за ознакою їх необхідності для досягнення мети дослідження.

Не можна формулювати мету так: „Дослідити (вивчити, проаналізувати) певний процес (об’єкт, явище)“, оскільки дослідження й аналіз – це не мета, а засоби її досягнення. Формулюючи мету, варто чітко зазначити, що саме ви хочете установити, визначити, виявити, з’ясувати в своїй роботі. Формулюючи завдання, вкажіть, що конкретно ви передбачаєте зробити: проаналізувати, визначити особливості, систематизувати вітчизняний і зарубіжний досвід, виокремити, дослідити й описати, розглянути, з’ясувати, простежити, показати, класифікувати, експериментально перевірити й обґрунтувати, визначити тенденції, окреслити шляхи підвищення ефективності, розробити рекомендації тощо. Мета не повинна повторювати назву роботи.

Методи дослідження, використані для досягнення поставленої в мети. Методи перелічують у порядку від загально-наукових теоретичних до галузевих.

Матеріали дослідження. Треба вказати, на якому саме фактичному матеріалі виконана дана праця. Дається коротка характеристика основних джерел отримання інформації (офіційних, наукових, літературних, бібліографічних). Наводиться список друкованих праць того чи іншого автора, надається перелік назв досліджуваних газет, телерадіопрограм, інтернет-ресурсів, архівних матеріалів, чия творчість досліджується.

Тут подається не перелік наукових праць, які автор аналізуватиме у своїй роботі, а зазначається коло тих джерел, які автор досліджуватиме і звідки братиме фактичний матеріал. Необхідно також вказати їх кількість.