Наукового дослідження

Ця частина дипломної роботи може складатися із такої кількості розділів та інших структурних частин (підрозділів, пунктів, підпунктів, параграфів, підпараграфів), яка є адекватною для повного та кваліфікованого висвітлення теми. Традиційною та апробованою під будь-яким кутом зору вважають таку структуру студентської наукової роботи, яка включає від двох до чотирьох розділів.

Сучасні підходи та концепції побудови наукових робіт, базовані у т.ч. і на експериментуванні із формою, дозволяють використовувати стільки розділів, скільки їх, на думку самого дослідника, є необхідним. У зрозумілому сенсі така поглиблена та розширена структуризація у формі подрібнення розділів (чи створення багатьох підрозділів або параграфів) є цілком виправданою та доречною з точки зору чіткішого представлення фактологічного та аналітичного матеріалу.

Оскільки тем і варіантів їхнього вирішення є необмежена кількість, навряд чи можливо дати вичерпні та універсальні рекомендації стосовно того, за яким принципом слід систематизувати всі типи інформації, які може містити наукова робота, та, відповідно, ділити виклад основного змісту роботи на розділи. Спосіб і механізм поділу наукової роботи на частини визначає логіка розвитку авторської думки та специфіка дослідження.

Єдиним універсальним правилом може і повинен залишитися той принцип, за яким методологічні та найзагальніші теоретичні частини роботи повинні передувати іншим структурним компонентам, у першу чергу – емпіричним. Тобто, перший розділ (чи декілька перших розділів) традиційно має бути присвячений об’єкту дослідження, формулюванню та з’ясуванню основних категорій, до яких звертаються у роботі, поглибленому аналізові наукової літератури з певного питання, виробленню та представленню власних бачень щодо всього комплексу проблем. Обсяг першого розділу не повинен перевищувати 25% загального обсягу дипломної роботи. В наступний розділ дипломної роботи рекомендується присвятити предмету дослідження, розкрити його сутність, особливості та звернути увагу на проблемні питання, які супроводжували дослідження. Обсяг другого розділу - у межах 35-40% від загального обсягу дипломної роботи. В подальших розділах надається переваги емпіричним дослідженням стосовно прояву предмета досліджень в об’єкті, вплив умов і факторів, перспектив та динаміки розвитку предмету дослідження.

В завершенні кожного підрозділу та розділу роботи одним чи кількома абзацами, в автор концентровано подає висновки, тобто головні із спостережень та результатів досліджень чи аналітичних розробок, яким автор присвячував цей конкретний розділ. Висновки наприкінці розділу допомагають зробити проміжний підсумок, який є важливим чи як основа для розгортання подальших міркувань у наступному розділі, чи як важливий результат, що має цінність сам по собі, оскільки означає завершення окремого етапу в реалізації цілісного дослідницького задуму. Не буде помилкою, коли основні ідеї проміжних висновків будуть в узагальненому вигляді вказані ще раз у висновках до роботи, що зайвий раз засвідчить логічність та послідовність побудови дослідження, а також взаємопов’язаність її структурних елементів і, як наслідок, – отриманих результатів.