Засоби, що застосовують при набряку легень

Загальна схема лікування нападу бронхіальної астми.

1. Інгаляції кисню через носовий катетер по 2л/хв. (кисень можна давати і через маску).

2. Призначення одного з адренергічних препаратів:

- адреналін підшкірно;

- тербуталін сульфат підшкірно;

- інгаляції орципреналіну.

Якщо через 15-30 хвилин не настає покращення, то повторити введення адренер-гічних речовин.

3. Якщо ще через 15-30 хвилин не настає поліпшення, необхідно налагодити внутрішньовенне крапельне вливання еуфіліну.

4. Відсутність поліпшення протягом 1-2 годин після початку введення еуфіліну вимагає додаткового введення атропіну або атровент у в інгаляціях (хворим з помірним кашлем), або кортикостероїдів внутрішньовенно (100 мг гідрокорти-зону або еквівалентну кількість іншого препарату).

5. Продовжити інгаляції адренергічних речовин і внутрішньовенне введення еуфіліну.

Засоби, що застосовують при набряку легень.

Вибір фармакологічних засобів залежить від ступеня набряку легень і рівня АТ.

У випадках набряку легень, що спричинений недостатністю серця, вводять сер-цеві глікозиди швидкої дії (строфантин, корглікон). Лікувальний ефект кардіото-нічних засобів зумовлений стимуляцією роботи серця, поліпшенням венозного відтоку від легень, а також зменшенням виходу рідини з судин.
Для лікування при набряку легень із значною артеріальною гіпертензією при-значають засоби, що знижують артеріальний тиск і зменшують венозний при-плив крові до серця. Це поліпшує загальну гемодинаміку, підвищує ефективність функції серця, сприяє зниженню артеріального тиску в малому колі кровообігу і кровонаповнення легень. Останній чинник відіграє вирішальну роль, оскільки сприяє зменшенню трансудації рідини в альвеоли і збільшує її абсорбцію в кров. Для цього застосовують:

- гангліоблокатори короткої дії (гігроній) і середньої тривалості дії (пентамін, бензогексоній);

- судинорозшрювальні засоби міотропної дії

(натрію нітропрусид,нітрогліцерин).
Зменшенню набряку легень також сприяють осмотичні діуретики (маніт, сечо-вина) та високоактивні сечогінні засоби (фуросемід, кислота етакринова).
При набряку легень, що розвивається на фоні незначної артеріальноїгіпертензії або нормотензії, призначати засоби, які знижують артеріальний тиск, слід надзвичайно обережно. Лікувального ефекту в цьому випадку можна досягти за допомогою дегідратуючих і сечогінних засобів.

!!!! Особливої уваги потребує застосування лікарських засобів при набряку легень на фоні артеріальної гіпотензії. Артеріальний тиск потрібно нормалізувати за допомогою адреноміметиків (мезатон, ефедрин) і обережно вводити дегідрату-ючі й сечогінні засоби.
Виразну протизапальну і протинабрякову дію мають глюкокортикоїди, що ефективні у випадках анафілактичного набряку легень. Глюкокортикоїди можна застосовувати і при інших формах набряку легень.
У деяких випадках позитивний ефект можна отримати за допомогою наркотич-них анальгетиків (морфін, фентаніл) внаслідок здатності цих речовин зменшу-вати венозний приплив крові до серця, кровонаповнення легень, задишку і кашель.
Оскільки під час проходження повітря крізь набрякову рідину виникає значна кі-лькість піни, яка заповнює альвеоли і бронхи, відбувається (настає) різке пору-шення газообміну і тяжка гіпоксія, що потребує невідкладної допомоги. Тому при всіх видах набряку легень показане призначення піногасників (спирт етиловий, антифомсилан). Їх дія полягає у зменшенні поверхневого натягу піни й перетво-рення її на рідину, яка має менший об’єм.
Вдихання парів спирту з киснем здійснюється через носовий катетер або маску. Антифомсилан застосовують інгаляційно у вигляді аерозолю спиртового роз-чину з киснем. Антифомсилан діє швидше, ніж спирт, і не подразнює дихальних шляхів.