Значення аналізу трьох положень

84. Розглядаючи питання про те, чи відбулося порушення статті 1 Першого протоколу, насамперед слід проаналізувати, чи у позивача є право власності або майно, що охоплюється масштабом застосування статті 1. По-друге, слід з'ясувати, чи мало місце втручання у це право, і, по-третє, яким є характер цього втручання (тобто яке з трьох положень підлягає застосуванню).

85. При цьому слід пам'ятати, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на взаємозв'язку цих трьох положень: друге і третє положення стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, і їх слід тлумачити в контексті цього загального принципу. Див., наприклад, п. 42 справи «Меллахер проти Австрії» (Mellacher v. Austria)54 про законодавство, яке встановлює контроль щодо сплати орендної плати 55.

86. Дивіться також справу «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy)56, в якій Європейський суд з прав людини наголосив, що друге речення статті 1 стосується тільки конкретного випадку втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване загальною нормою, викладеною в першому реченні.

87. Ця справа стосувалася картини Ван Гога, і обставини в ній були надзвичайно складними. Спір вівся з приводу того, чи є заявник власником картини. Держава придбала цю картину згідно з першочерговим правом її купівлі як об'єкта, що становить історичну і художню цінність. Суд встановив, що дії заявника, які він вчиняв з картиною протягом певного часу, свідчать про те, що він мав майно у значенні, закладеному в статті 1 Першого протоколу. Хоча фактично Суд не постановив, що він був власником картини.

_____________________________________________

51 А52 (1982). Див. вище, п. 9 і далі.

52 А301-В (1994), п. 68. Див. також: справа «Еркнер і Гофауер проти Австрії» (Erkner and Hofauer v. Austria), A117 (1987), n. 74; заява № 7456/76, «Віггінс проти Сполученого Королівства» (Wiggins v. the United Kingdom) (1978), на с. 46-47; заява № 7889/77, «Аррон-дел проти Сполученого Королівства» (Arrondellev. the United Kingdom), 19 DR 186 (1980).

53 Детальніший аналіз цієї справи див. вище, п. 28 і далі.

54 А169 (1989).

55 Детальніший аналіз цієї справи див. вище, п. 46 і далі.

56 Рішення від 5 січня 2000 року, п. 98.

88. Далі Суд розглянув характер обмеження права заявника на майно і зазначив, що «складність фактичних і юридичних аспектів цієї ситуації не дає змоги віднести її до конкретної категорії» (п. 106). Заявник стверджував, що застосуванню підлягає друге положення, але Суд, зауваживши, що передбачена другим реченням ситуація є тільки окремим випадком втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване загальною нормою, викладеною в першому реченні статті 1, вирішив, що ситуацію, з приводу якої подано скаргу, слід розглядати з точки зору цієї загальної норми57.