Ціна інвестиційного кредиту – це % ставка, яка передбачається у кредитному договорі з урахуванням: терміну користування позичкою; заходу, що кредитується: забезпечення своєчасності розрахунків позичальника за раніше одержаними позичками та ступеня ризику. Найчастіше вона буває регульованою (плаваючою) за умови щорічного перегляду в бік зростання або зниження.
На рівень відсоткових ставок за інв. кредитами впливають такі фактори: зміна % за депозитами; офіційно оголошений індекс інфляції; можливості одержання довгострокового інв. кредиту в ін. банках на більш пільгових умовах; характер партнерських взаємовідносин із позичальником. його фін. становище, тривалість та міцність зв'язків; альтернативні варіанти вкладення коштів в ін. активи з метою одержання макс. доходу; можливий ризик кредитування, особливо інноваційних проектів; витрати з оформлення позички та проведення банк. моніторингу; розмір позички; трок позички та ін. фактори.
Відсотки за інвестиційними позичками сплачуються за фактичну кількість днів користування позичкою і нараховуються на суму залишку заборгованості за позичкою:
|
|
С% = (Вк х Зк х Д) / (360 х 100%)
де С% – сума нарахованих відсотків;
Вк – відсоток за кредит;
Зк – поточна заборгованість за кредитом;
Д – кількість днів у поточному періоді.
У розвинутих країнах використовують такі методи розрахунку відсоткових ставок.
1. Нарахування % за принципом “вартість плюс”. При нарахуванні % банк повинен керуватися вартістю залучених коштів та операційними витратами банку. Це означає, що банки встановлюють ставку за кредит за принципом «вартість плюс» па основі таких компонентів: вартість залучення відповідних ресурсів для банку; банківські операційні витрати;компенсація банку за рівень ризику невиконання зобов'язань позичальника: бажана маржа прибутку за кожним кредитом для здійснення достатніх виплат на користь акціонерів банку.
% ставка за кредитом = Вартість залучених коштів+Б операційні витрати+компенсація банку за рівень ризику невиконання зобовязань+Бажана маржа прибутку Б
2. Модель цінового лідерства, в основі якої лежить базова, або довідкова ставка “прайм-рейт”, що є найнижчою % ставкою, яку пропонують найбільш кредитоспроможним клієнтам за короткостроковими кредитами.Одним із недоліків моделі «вартість плюс» є те, що банк повинен точно знати свої витрати для нарахування % без урахування фактора конкуренції з боку ін. кредиторів. В даній моделі це не потрібно.