Історичні уявлення про громадянське суспільство

Поняття «громадянське суспільство» сягає своїм корінням у античність. Але мислителі тих часів під громадянським суспільством, по-суті, розуміли політичну державу, яка поєднувала у собі такі найважливіші сфери суспільства, як сім’я, релігія тощо.

Такий підхід залишався незмінним аж до ХVІІІ ст. Навіть мислителі Новогу чаасу користувалися словами «громадянське суспільство» і «держава» як синонімами. Але перехід від Середньовіччя до Нового часу ознаменувався відокремленням громадянського суспільства від держави. Епоха відродження сформувала переконання у тому, що надмірно розширена сфера впливу держави стримує творчий, вільний розвиток особи і заважає її вільному волевиявленню.

Головна заслуга у розробці концепції громадянського суспільства належить Г. Гегелю, який розглядав цей феномен як особливу стадію в діалективному русі від сім’ї до держави в складному процесі історичної трансформації від Середньовіччя до Нового часу.

Громадянське суспільство характеризується системою потреб, правосуддям, поліцією і корпораціями. Воно спирається на приватну власність, загальну рівність людей и виникає одночасно з буржуазним ладом. У трактуванні Гегеля, громадянське суспільство постає як опосередкована працею система потреб, яка ґрунтується на системі приватної власності і всезагальній рівності.

Марксисти вважали, що політична держава віддзеркалює політичний інтерес, а громадянське суспільство - приватний інтерес. Вони зводили структуру громадянського суспільства до сфери праці, виробництва та обміну. К. Маркс наголошував, що громадянське суспільство – не одноманітне утворення, а багаторівнева система, яка має свої сфери і частини з певною підпорядкованістю одних іншим. Марксисти розглядали взаємини між державою і громадянським суспільством як відносини між публічною владою та індивідуальною свободою.

В українській політичній думці початку ХХ ст. значну увагу проблемам громадянського суспільства приділив В. Липинський. Від розглядав його як людей певної території, яку не живуть за рахунок виконання державних функцій, не в змозі безпосередньо здійснити свої «хотіння», застосувати силу фізичного примусу. Громадянське суспільство неоднорідне. В основі вертикального поділу є праця та спосіб виробництва продукції: клас промисловий (власники, фабриканти, робітники), клас хліборобський (повіки, селяни тощо), клас фінансовий і купецький, клас інтелігенції. Крім вертикального поділу, на думку В. Липинського, є поділ горизонтальний. У кожному класі є організатори, котрі утворюють стани.