В Т І Л Е Н Н Я ОБРАЗУ Й Х Е Р А К Т Е Р Н І С Т Ь

П ‘Я Т И Й С П О С І Б Р Е П Е Т И Р У В А Н Н Я

Єдині чесні іпокрити – актори.

Хазліт.

В т і л е н н я о б р а з у.

В той час, як ви, виконуючи вправи, зосереджено слідкуєте у вашій фантазії за життям створеного вами образу, ви помічаєте, що тіло ваше мимоволі й ледь помітно починає ру-

хатись, ніби беручи участь у процесі уяви. Такий же легкий рух ви відчуваєте і у голосо-вих зв’язках, коли прислухаєтесь до слів, які промовляє ваш образ. Чим яскравіше бачите

й чуєте ви його у вашій фантазії, тим сильніше реагує ваше тіло й голосові зв’язки. Це

свідчить про ваше бажання втілити витвір вашої творчої фантазії й вказує вам шлях до простої, відповідної до акторської природи, техніки такого втілення.

Допустимо, що працюючи над образом ролі, ви досягли того, що чітко бачите й чуєте його у вашій уяві. Зовнішні й внутрішні риси вашого героя стоять перед вами у всіх дета-лях. Як слід приступити вам до його втілення?

Було б помилкою, коли б ви захотіли втілити (зіграти) ваш образ одразу. Як би тонко не були розвинуті ваші почуття, тіло й голос, вони все ж таки можуть одержати шок від за-надто великих вимог, раптово поставлених перед ними. Вони не зможуть вірно передати характер, створений вашою уявою. Актори добре знайомі з такого виду шоком і часто шу-кають притулку від нього в старих, набридлих сценічних звичках.

Якщо ви хочете йти вірним шляхом і легшим,- приступайте до втілення вашого образу

частинами. Ви бачите його рухи, чуєте його мову, проникаєте у його душевне життя. З

усього, що стоїть перед вашим внутрішнім зором, ви вибираєте одну рису: порух руки, хо-ду, нахил голови, слово, фразу, погляд, характерний жест, душевний стан і т.п. і уважно вивчаєте цю рису в уяві. Потім ви втілюєте лише її одну, ніби імітуючи створене й розроб-лене вами у вашій фантазії. Тепер ваше тіло, голос, почуття без зайвого напруження чи звичного кліше(штампу) легко виконують посильну для них задачу. Після однієї чи кіль-кох спроб втілення ви знову вдивляєтесь у ваш образ, знов імітуєте його і т.д. Ви повторю-єте цей процес до тих пір, поки вибрана вами для втілення деталь не стане близькою вам, поки ви не досягнете легкості у її виконанні.

Переходячи таким чином від однієї риси до іншої, розробляючи й втілюючи крок за кро-ком вашу роль, ви приходите нарешті до моменту, коли відчуваєте, що весь образ живе в вас, і вам уже нема більше потреби втілювати його частинами. Пізніше ви завжди можете повернутися до описаного прийому, якщо відчуєте, що з тих чи інших причин відхилили-ся від вірного шляху.

У роботі над втіленням образу ви можете користуватися технікою запитань і відпові-дей, про які я говорив вище. Замість здогадок чи розмірковувань про те, що слід зробити в даний момент зображуваній вами на сцені особі, ви, задаючи їй питання, примушуєте їїтим самим зіграти перед вами сцену в багатьох варіаціях і, зробивши свій вибір, приступа-єте до втілення побаченого.

Х а р а к т е р н і с т ь.

Не існує нехарактерних ролей, як не існує двох зовнішньо й внутрішньо однакових лю-

дей. Те, що різнить їх одного від іншого, є, говорячи акторською мовою, їхня характер-ність, хоч як би слабко не була вона виражена. Той, хто незмінно зображує на сцені лише

самого себе, навряд чи знає, яку творчу радість дає актору перевтілення, тобто прийняття на себе характерних особливостей іншої особи. Радість ця буде для вас тим більшою й досконалішою, чим чіткіші й простіші засоби, за допомогою яких ви засвоїте собі харак-терні особливості вашої ролі.

Працюючи над роллю, ви здійснюєте два процеси: з одного боку пристосовуєте образ ролі до себе, з іншого – себе до образу ролі. Так ви зближуєтеся з ним. І хоч існує межа, за яку ви не можете перейти (ваші внутрішні й зовнішні дані визначають цю межу), ви все ж

- 36 -

можете досягти багато чого, якщо застосовуватимете вірні засоби.

Звичний поділ характерності на внутрішню й зовнішню справедливий лише частково. Ви не можете засвоїти манери зовнішньої поведінки іншої особи, якщо не проникнете у її

психологію, як не можете не виразити зовнішньо її внутрішніх особливостей. Будь-яка ха-рактерність є завжди зовнішня й внутрішня одночасно. Лише з більшим ухилом у той чи інший бік.

У я в н е т і л о.

Працюючи над засвоєнням характерних рис ролі, ви знову повинні звернутись до сили

своєї уяви, для того, щоб ви могли правдиво й у найкоротший термін викликати необхідні

зміни в самому собі. Уявіть собі, що вам необхідно зобразити на сцені людину, характерні риси якої ви визначаєте, як лінощі, незграбність(душевну й тілесну), млявість і т.п. Тіло її ви бачите товстим і незграбним, зріст – низький, плечі й руки – опущеними й т.п. Ви ство-рили цю людину в своїй фантазії. Що ж робите ви для того, щоб втілити її з усіма її ду-шевними й тілесними особливостями? Ви уявляєте на місці вашого тіла інше тіло, те, яке ви створили для вашої ролі. Воно не співпадає з вашим; воно нижче, товще за ваше, руки його, можливо, довші за ваші; воно не здатне рухатися з такою швидкістю й зграб-ністю, як ваше і т.д. У цьому «новому тілі» ви починаєте відчувати себе іншою людиною. Воно поступово стає звичним і знайомим для вас, як ваше власне. Ви вчитеся ходити, го-ворити у відповідності з його формами. Оця захоплююча й легка робота крок за кроком приводить вас до того, що ви вільно й правдиво починаєте діяти й говорити вже не як ви, але, як зображувана вами особа. Причому, уявне тіло,як продукт вашої творчої фантазії, одночасно і душа, і тіло людини, яку ви збираєтесь зобразити на сцені.У ньому поєдную-ться для вас і внутрішнє начало, й зовнішнє. Незабаром ви по-новому переживете і ваше власне, пройняте новою психологією, тіло, і вже не буде вам потрібне уявне тіло. Ніколи розумовий аналіз не розкриє перед вами психології ролі з такою правдивістю, глибиною й гумором, як створене вами уявне тіло. Найменші зміни, які ви захочете зробити в ньому, вдосконалюючи його, розкриватимуть перед вами нові душевні нюанси ролі.

У я в н и й ц е н т р.

Ще глибше й тонше оволодієте ви характерністю ролі, якщо до створеного вами тіла додасте й уявний центр. Я говорив вище, що центр цей, розташований у грудях, робить ваше тіло гармонійним, наближаючи його до ідеального типу. Але, як тільки ви хоча б на дещицю перемістите його з середини грудей і прислухаєтесь до нового відчуття, ви в ту ж мить помітите, що замість ідеального тіла, ви володієте тілом характерним. Відповідно зміниться й ваша психологія. Якщо ви, наприклад, перенесете центр з грудей у голову, –

думка почне грати характерну роль у вашому виконанні на сцені. Одначе, ви по-різному

відчуєте характерну участь думки у вашій грі в залежності від того, яку роль ви граєте. Для Фауста, наприклад, центр, розташований у голові, надає вашій грі характеру мудрос-ті; у ролі ж Вагнера, навпаки, він допоможе вам зобразити фанатизм і вузькість думки. В

залежності від особливостей ролі змінюватиметься й ваше уявлення про центр, якщо ви

дасте волю вашій творчій фантазії. Центр у голові Фауста ви можете, наприклад, уявити

великим, сяючим і променистим, в той час, як центр у голові Вагнера – невеликим, напру-женим і навіть жорстоким. Ви можете вмістити невеликий, схожий на кристал, центр у плече або в око для таких характерів, як Квазімодо чи Тартюф. М’який, теплий, не дуже

маленький у зоні живота – для Фальстафа або Тобі Белча. Крихкий і прозорий центр у ко-лінах – для сера Ендрю Ег’ючика. Навіть поза межами тіла можете ви уявити центр. Для

Гамлета, Просперо чи Отелло, наприклад, ви можете розташувати його перед тілом. Для

Санчо Панси – ззаду, нижче спини й т.п.

Коли ви знайдете уявне тіло й центр і вживетеся в них, ви помітите, що вони стають рух-ливими й здатними змінюватись у залежності від сценічного стану. Ви помітите, що не тільки ви граєте створеними вами тілом і центром, але й вони грають вами, викликаючи нові душевні й тілесні нюанси у вашому виконанні.

Візьміть приклад. Ви готуєте роль Дон Кіхота. Ваша уява давно вже намалювала вам

- 37 -

його зовнішній і внутрішній вигляд. Тепер ви шукаєте для нього тіло й центр. Чи бачите ви його закоханим і тихим, чи він здається вам суворим, закованим у панцир, верхи на шкапі, у задушливій пустелі, або в бою, чи за книгами у хвилини пристрасних мрій про шолом Мембрана,- ви знаєте: тіло його – пряме, худе, тонке, ніжне. Центр – сяючий, ма-ленький, неспокійний, гарячий – обертається високо-високо над його головою. Ви увій-шли у це тіло й розмістили центр над своєю головою. «Ти стоїш на сторожі зброї» – го-ворите ви Лицарю Печального образу (тобто собі самому). «Шурхіт…Ворог наближає-ться!»… Покірний вашому наказу, лицар у шоломі й панцирі (ви самі) починає рухатись:

його плечі впали, довгі руки повисли, і пальці по-дитячому розкрилися. Шия, худорлява й

довга, як у зляканого птаха, хоче підвести неспокійну голову до центру, але центр тікає все вище, крутиться й іскриться. Чим впертіше тягнеться вгору худорлява постать, тим більше гнуться в колінах старі слабкі ноги. Збиті набік лати носаків на мотузках подзень-кують тихо…лицар крадеться. «Тепер – нападай!». Все змінилося! В одну мить центр па-дає донизу й завмирає у верхній частині грудей, стискаючи дихання! Плечі злітають, ли-цар горбатиться, ноги стають довгими, тонкими. Спис, спрямований у пітьму, в порожне-чу… Стрибок на ворога, і центр, тепер маленький, темний, ніби м’ячик на гумці, літає на-право й наліво, вперед і назад. Слідом за ним метушиться лицар, то пригинаючись усім ті-лом до землі,роздаючись у плечах, то на мить худнучи й пориваючись вгору навшпинь-ках…

Так, граючись, ви непомітно вживаєтесь в роль, у її характерні особливості, весь час за-лишаючись у сфері творчої фантазії. Ваша робота легка й артистична. Ви все більше й більше відходите від грубості й важкості примітивного натуралізму з його вимогами «точ-ності, як у житті».

В П Р А В А 21. Уявіть собі яке-небудь уявне тіло з центром у тому ж самому просторі,

де знаходиться ваше власне тіло. Почніть рухатись, говорити й виконувати прості дії, на-магаючись вжитися в характер, що виник від випадково взятих вами тіла й центру. Розро-біть цей характер так, ніби ви готували роль. Повертайтесь до нього протягом кількох днів, вдосконалюючи й деталізуючи його.

Створіть інший такий же випадковий характер. Почніть привносити легкі зміни в уявне тіло.

Змінюйте характер центру, уявляючи його собі, наприклад, великим, маленьким, стис-

каючим себе, таким, що розширяється, віддаляється, наближається, випромінюючим, світ-лим, темним, важким, легким, жорстким, м’яким, теплим, холодним і т.п. Спостерігайте, які зміни виникають в характері від змін, які ви робите в тілі й центрі.

Виберіть характер з п’єси чи літератури і знайдіть для нього уявне тіло й центр. Прак-тикуйтеся у розробці й засвоєнні їх.

Коли ви відчуєте якусь впевненість і легкість при виконанні попередніх вправ,- постав-те собі завдання: у найкоротший термін (за кілька хвилин) створити й розробити в дета-ях характер, виходячи з випадково взятих вами тіла й центру. Постарайтеся в цей же ко-роткий проміжок часу виробити також і манеру говорити створюваної вами особи. Потім, після вправ, спробуйте уявити собі її біографію й життєві принципи.