Трасування каналізаційної мережі

Під трасуванням каналізаційної мережі розуміють визначення розташу-

вання вуличних колекторів на плані населеного пункту. Основне завдання при

трасуванні мережі полягає в тому, щоб відвести стоки по трубах і каналах са-

мопливом з максимально можливої території.

Безпосередньо перед трасуванням територію, що каналізується, розбива-

ють на басейни, вибирають місця розташування очисних споруд і випуску стіч- них вод. Межі басейнів каналізування визначають за рельєфом місцевості й проектом вертикального планування. Межі басейнів, як правило, співпадають з

лініями водорозділів. Місце розташування очисних споруд вибирають нижче

населеного пункту за течією водотоку із забезпеченням санітарно-захисної зони

до межі житлової забудови.

Трасування мережі залежить від значного числа факторів. Так, при тра-

суванні каналізаційної мережі необхідно враховувати: а) рельєф місцевості для

зменшення заглиблення труб і можливості відводу стічних вод самопливом;

б) місце розташування очисних споруд; в) намічене місце випуску стічної рідини у водоймище; г) прийняту систему каналізації; д) характер забудови кварталів; е) черговість будівництва.

Каналізаційні мережі в середині басейну трасують (рис. 4.3) від водороз-

ділів до тальвегів. Як правило, вуличні колектори проектують перпендикулярно

до горизонталей місцевості в напрямку понижених місць басейну. Головні ко-

лектори найчастіше направляють уздовж берегів річок. По головному колекто-

ру стічна рідина відводиться за межі населеного пункту.

Рис. 4.3 - Схеми трасування каналізаційних мереж:

а) за охоплюючою схемою; б) з пониженого боку кварталу; в) черезквартальна;

а, б, в, г - сектори кварталів; 1-6 - вузлові колодязі; 10-15 - номери кварталів

Трасування вуличних каналізаційних мереж може бути здійснене за

трьома схемами:

1) Схема з пониженого боку кварталу застосовується при вираженому рельєфі з падінням відміток рівня землі до однієї або до двох граней кварталу (уклон поверхні землі більший за 0,008 - 0,01). Вуличні мережі в цьому випадку

прокладені лише по проїздах біля понижених сторін кварталів.

2) Охоплююча схема застосовується при плоскому рельєфі місцевості (ухил до 0,005 - 0,007), великих розмірах кварталів та відсутності забудови все- редині кварталів. Вуличні мережі прокладають по проїздах, які охоплюють квартал з усіх сторін.

3) Черезквартальна схема передбачає, що вуличні мережі прокладені все-

редині кварталів - від вище розташованих до нижче розташованих, що дозволяє

скоротити довжину каналізаційних мереж і вартість їх будівництва. Однак застосування цієї схеми вимагає точного погодження забудови кварталу і ускладнює експлуатацію мереж.

Каналізаційні лінії слід прокладати прямолінійно. У місцях поворотів ме-

реж, місцях зміни ухилу лінії і діаметру труб, а також в місцях з'єднання декі- лькох ліній необхідно влаштовувати колодязі.

Проектуючи трасу каналізаційної мережі, необхідно уникати або зводити

до мінімуму число перетинів із залізничною колією, підземними спорудами та

водними перешкодами, тому що влаштування цих перетинів складне і викликає

труднощі в експлуатації.

У тих випадках, коли неможливо здійснити відведення стічних вод само-

пливом на очисні споруди, застосовують насоси. При цьому, виходячи з особ-

ливостей рідини, яка перекачується (наявності в ній паперу, ганчір'я та інших

домішок), до насосів ставлять такі вимоги: вони не повинні засмічуватися забрудненнями, які знаходяться у стоках; їх конструкція повинна забезпечувати

можливість прочищення робочого колеса, корпуса й патрубків.

Каналізаційні насосні станції за призначенням бувають головними (перекачують стічні води зі всієї території), районними (перекачують стічні води з окремих басейнів каналізування), лінійними або підкачування (перекачують стічні води з максимально заглибленого колектора в колектори з меншим заглибленням) й місцевими (перекачують стічні води від одного або декількох будинків).

Каналізаційні насосні станції мають машинне відділення, приймальний резервуар, побутові й допоміжні приміщення. У машинному залі розташовують

основні й резервні насоси, а також все допоміжне обладнання для нормальної

роботи насосів. Приймальний резервуар утворює регулюючу ємкість. Машин-

ний зал та інші службові приміщення відділяють від приймального резервуару

суцільною водо- і газонепроникною стінкою.

Схеми й конструкції насосних станцій залежать від гідрогеологічних умов, глибини підвідного колектора, типу й кількості насосів, особливості розташування насосних агрегатів тощо. Як правило, насосні станції розташовані в понижених місцях, мають значне заглиблення і часто нижче рівня підземних вод. У цьому випадку доцільно застосовувати каналізаційні насосні станції шахтного типу й круглі в плані (рис. 4.4, а, б). При перекачуванні стічних вод, що містять пожежо- й вибухонебезпечні речовини, приймальні резервуари відокремлюють від машинного відділення, яке може розміщуватися на меншій глибині (рис. 4.4, в). Значно спрощується схема та конструкція насосної станції, якщо вона має невелику глибину і зводиться в сухих ґрунтах. Станція може мати прямокутну форму, а резервуар поєднуватися з машинним відділенням (рис. 4.4, г).

Каналізаційні насосні станції, що перекачують невелику кількість стічних

вод, будують підземними й повністю автоматизованими. У тих випадках, коли при перекачуванні невеликих витрат стічних вод висота підйому не перевищує 4 м, рекомендується приймати насосні станції з шнековими насосами (рис. 4.4, д).

Насоси вибирають за максимальною подачею насосних станцій і потріб-

ним напором. Напірні трубопроводи від насосних станцій виконують, як прави-

ло, в дві лінії.