Фінансовий менеджмент фітнес-клубів

З початку 80-х років XX ст. у розвинених західних країнах переважає нова філософія дозвілля, так звана концепція гедонізму. Вона передбачає заміну постановки перед тими, хто займаються в спортивних клубах і центрах, конкретних завдань щодо неформального, вільного людського спілкування, відходження від повсякденних життєвих проблем і, зрештою, поліпшення і збереження здоров'я. Така філософія, на думку західних фахівців дозвілля, більше відповідає сучасним життєвим уявленням населення нашого часу, що оновилося. Це привело до істотних модифікацій у сфері спортивно-оздоровчих послуг.

У провідних зарубіжних країнах усе більше з'являється чудових спортивно-оздоровчих клубів і центрів.

Сучасні зарубіжні спортивно-оздоровчі клуби і центри - це чудові комплекси не тільки спортивно-оздоровчих, але й освітніх, розважальних, торгових і ділових послуг. Спортивно-оздоровчі клуби і центри нового типу - це, як правило, приватні, комерційні організації, які розташовані поруч з традиційними дрібними і середніми клубами. Турбота про задоволення різних запитів клієнтів і високоякісне їх обслуговування - головна умова комерційного успіху і виживання клубу.

Джерела фінансування клубів. На початку розділу наголошувалося, що в зарубіжних країнах діють різні види клубів - громадські (муніципальні) і приватні, комерційні і некомерційні. У різних видах клубів різні і джерела фінансування. Аналіз даних зарубіжних досліджень засвідчує, що близько 70% комерційних спортивно-оздоровчих клубів відносяться до малого бізнесу, оскільки чисельність тих, хто працюють у них, становить менш ніж 100 чол., а розмір річного доходу - 3,5 млн дол. Бувають і могутніші клуби. Понад відсоток клубів мають дохід більш ніж 3,5 млн дол. на рік. Проте дохід приблизно 70% від наявних у США спортивно-оздоровчих клубів становить менш ніж 1 млн дол.

Аналіз зарубіжного фінансового менеджменту доводить, що спортивно-оздоровчі клуби і центри нового типу збирають плату з клієнтів на 9-10% більше, а отримують дохід на 12-15% більше, ніж середній клуб, і відповідно швидше розширюють свій бізнес.

Основними джерелами фінансування приватних і комерційних спортивно-оздоровчих клубів у зарубіжних країнах є:

· членські і вступні внески, що становлять до 70% від усіх надходжень;

· надходження від оплати за тренувальні програми і консультації;

· дохід від оплати додаткових послуг, що досягає в деяких клубах 30%;

· доходи за рахунок нових членів клубу (більшість зарубіжних клубів працюють на 70-80% від своїх потенційних можливостей і тому планують зростання кількості членів клубу і відповідний фінансовий дохід);

· дохід від ліцензійної й іншої комерційної діяльності;

· надходження від спонсорів і добродійних фондів.

Слід відзначити, що менеджери зарубіжних клубів застосовують дуже гнучкі системи оплати членських внесків. Разом з диференційованою системою членських внесків застосовується ще й система знижок.

Критерії ефективності роботи клубів. Середньо-статистичний спортивно-оздоровчий клуб у США налічує до 2000 членів. Клуби, як правило, відкриті по 17 годин у день. Найбільш популярні години роботи - з 16.00 до 20.30 год.

У США власники комерційних спортивно-оздоровчих клубів, як критерій оцінки ефективності роботи клубу використовують співвідношення загального річного прибутку із загальною площею комплексу. Для клубів (центрів) без тенісних кортів застосовуються такі показники: 30 дол. на квадратний фут розцінюється як "задовільно", 35 дол. як "добре", 40 дол. як "відмінно".

У зарубіжних клубах прийнята практика до кінця року підбивати підсумки діяльності. При цьому обов'язково враховується кількість нових членів клубу, а також тих, хто з якихось причин залишив клуб. Небагато зарубіжних клубів працюють на повну потужність, тому практично всі вони планують збільшення кількості членів протягом року.

Зважаючи на те, що більшість клубів працюють на 70-80% від своїх потенційних можливостей, зростання кількості членів клубу в рік на 6-8% уважається задовільним, на 8-10% - хорошим і на 10-12% - відмінним.

Оподаткування клубів. У багатьох зарубіжних країнах існує пільгове оподаткування спортивно-оздоровчих клубів, що стимулює підприємців займатися цим видом малого бізнесу. Наприклад, у ФРГ з 1990 р. набув чинності закон про надання допомоги спортивним клубам. Згідно із законом, з корпорацій, прибуток яких не перевищує визначеної суми, податок не береться. Під цю статтю підпадають і спортивні клуби. Клуби також отримали право відшкодовувати збитки, що були завдані ними в одному виді діяльності, за рахунок доходу в іншому виді. Важливо тільки стежити, щоб фінансова діяльність клубу в цілому не стала збитковою. Інакше клуб позбавляється пільг під час виплати податків. Тому торгівля спортивними товарами й інвентарем, здійснювана спортивним клубом, може дати йому велику користь. Якщо врахувати, що ціни на товари, які продаються у клубах, нижче, ніж у спеціалізованих магазинах, то, очевидно, цей закон дає клубам значні переваги.

У Франції застосовується система різноманітних пільг з оподаткування спортивних організацій. Французьке законодавство передбачає, що спортивні об'єднання, що займаються діяльністю, яка дає дохід, зазнають дії податку на громадські організації.

Майнові доходи спортивних клубів і спортивних споруд також оподатковуються за зниженою ставкою - від 10 до 24%. При цьому враховуються джерела походження доходів. Відповідно до французького податкового кодексу на прибуток оподатковуються ті організації, які зазвичай займаються проведенням спортивних змагань, оскільки тут йдеться про надання платних послуг, що відносяться до комерційної діяльності.

Податки, пов'язані з проведенням спортивних заходів, прирівняні до податків з видовищних заходів і додаткових зборів на вартість квитків. Збір зі спортивних видовищ - це збір, пропорційний вхідній платі, стягуваній організаторами спортивних заходів.

Проте спортивні організації звільняються від податку на прибуток, якщо змагання, що проводяться ними, становлять певний інтерес для місцевих товариств і регіонів. Це відноситься до тих спортивних організацій, статути, яких не передбачають занять комерційною діяльністю. Податок з цих ставок перераховується на користь товариств, які можуть підвищувати суму вказаних податків на 50%, а також звільняти від податків деякі заходи. Різні пільги з оподаткування для спортивних організацій надаються і в інших країнах - США, Італії, Іспанії, Норвегії, Швеції та ін.

На думку німецьких фахівців, зараз спортивні клуби повинні бути відкриті для молодих, людей похилого віку, сильних, слабких й інвалідів, іноземних громадян і переселенців. Це стосується і сільського клубу, що налічує приблизно сотню членів, і міського клубу, кількість членів якого рідко перевищує тисячу, де є різні секції і штатні співробітники та велика кількість громадських діячів.

Німецькі фахівці відзначають, що менеджери на шляху до майбутнього повинні дотримуватися таких принципів:

· спортивний рух, що формується, повинен стати більш автономним, ураховуючи посилене значення спорту в житті суспільства, активно відстоювати його інтереси, визначати пріоритети своєї діяльності і мати можливість витримати тиск, що посилюється, з боку держави;

· динаміку змін уже не можна більше диференціювати у виді спорту вищих досягнень, масового спорту і реабілітаційного спорту або відомої здавна моделі піраміди. Спортивний клуб залишається фундаментом. Без нього не обійтися, навіть якщо вершина структури спорту матиме власну форму;

· організаційна єдність спорту може бути забезпечена щодо активності у професійній і комерційній сферах тільки у нових формах і за нового ранжирування завдань.

Сучасний спорт - це значно більше, ніж події, ще знаходяться в центрі уваги, із спортивними рекордами, перемогами і медалями, що зберігають ще свою привабливість. Спорт убачається, як отримати радість, особиста активність мільйонів людей за великої кількості добровільних громадських помічників.

Громадська робота у сфері спорту повинна розглядатися, як один з найефективніших громадських рухів, спрямованих проти незадоволеності з боку держави, як могутня демонстрація за єдність демократії.