2015-10-13
940
Ушкодження ОРА як компонента ПТ зустрічається у 86,0%. У 52,0% постраждалих з ушкодженням ОРА визначається шок, що свідчить про тяжкість цього виду травми. Переломи кісток кінцівок є типовими для ПТ та спостерігаються у 55,0-82,0% постраждалих, на частку відкритих переломів ОРА припадає майже 20,0%, множинні переломи спостерігаються майже у 74,6% постраждалих. Найбільш часто переломи стегнової кістки поєднуються з ЧМТ (65,8%), пошкодженнями ОГК (22,8%) та ОЧП (4,4%). На догоспітальному етапі не діагностується майже 10,0% ушкоджень ОРА.
Класифікація травм опорно-рухового апарату
Частота переломів кісток не перевищує 10,0% усіх травматичних ушкоджень.
Розрізняють такі види травми ОРА:
- переломи;
- вивихи;
- розтяги або розриви м’язів та сухожилля.
1. Перелом – це повне або часткове порушення цілісності кістки.
Розрізняють переломи:
- травматичні – викликані зовнішнім впливом;
- патологічні – що, виникають при мінімальному зовнішньому впливі внаслідок руйнування кістки яким-небудь патологічним процесом (туберкульозним, пухлинним та ін.);
|
|
|
- повні;
- неповні (тріщини й надломи).
За напрямком площини перелому розрізняють:
- поперечні;
- поздовжні;
- косі;
- гвинтоподібні;
- скалкові;
- клиноподібні.
Повні переломи можуть бути:
- без зміщення;
- зі зміщенням уламків.
Окрім того, розрізняють:
- відкриті – з пошкодженням шкірних покривів гострими відламками кістки;
- закриті.
2. Вивих – це порушення конгруентності суглобних поверхонь кісток.
Класифікація вивихів за ступенем зміщення:
- повний (повна розбіжність суглобних кінців);
- неповний – підвивих (суглобні поверхні залишаються в частковому зчепленні).
Вивихнутою вважається дистальна (та, що знаходиться далі від тулуба) частина кінцівки (виняток становить хребет – вивихнутим вважається хребець, що знаходиться вище).
3. Розтягнення зв’язок відбувається при переломах та вивихах. Окрім того, розтягнення та розриви зв’язок можуть виникати при надмірному навантаженні та виконанні надмірної або незвичної амплітуди рухів.
