Сечогінні засоби

Діуретики (сечогінні) препарати виводять з організму воду та іони, зменшують кількість рідини і знижують АТ. Вони є синергістами — посилюють дію антигіпертензивних препаратів інших груп. Тому сечогінні препарати використовують для комбінованої терапії гіпертензії.

Класифікація діуретиків

1. Тіазидні діуретики: дихлотіазид (гіпотіазид, гідрохлортіазид).

2. Петльові діуретики: фуросемід (лазикс), етакринова кислота (урегіт).

3. Антагоністи альдостерону: спіронолактон (верошпірон).

4. Інгібітори карбоангідрази: діакарб.

5. Діуретики, що знижують проникність ниркових канальців для іонів натрію: тріамтерен.

6. Осмотичні діуретики: маніт, сечовина для ін'єкцій, гіперто­нічні розчини глюкози, натрію хлориду.

Тіазидні діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, калію, хлору і води в нирках.

Дихлотіазид (гіпотіазид) — сечогінний препарат середньої сили дії.

Діуретичний ефект розвивається через 1 —2 год і продовжується до 12 год. Застосовують для комбінованої терапії гіпертонічної хвороби, набряків різ-ного походження. Побічна дія — гіпокаліє­мія, гіпохлоремічний алкалоз, що проявляються нудотою, блю­ванням, слабкістю, діареєю. Цим явищам

можна запобігти шляхом призначення збагаченої калієм дієти (печена картопля, квасоля, родзин­ки, пшоно, курага) та препаратами калію (аспаркам). Разом з антигіпертинзивними речовинами (резерпін, еналаприл) входить до складу багатьох комбінованих засобів від гіпертензії (Адельфан-езідрекс, Енап-Н та ін.)

Петльові діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, хлору, води в петлі Генле.

Фуросемід — сечогінний засіб швидкої та сильної дії. Дія після внутрі-шньовенного введення починається через 2—3 хв, тривалість — до 2—3 год; при внутрішньому застосуванні — через 20—30 хв три­валістю до 6—8 год. Застосовують в екстрених випадках:

1. Гіпертензивні кризи;

2. Набряки легенів, мозку;

3. Для форсованого (прискореного) діурезу при отруєннях.

Побічна дія — гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз, загострення подагри, гіперглікемія, ортостатичний ефект, розвиток глухоти (ототоксична дія).

Антагоністи альдостерону. Альдостерон – мінералокортикоїдний гормон кіркового шару наднирників. Він регулює водно-сольовий обмін в організмі, затримує натрій, викликає набряки. Сечогінні засоби антагоністи альдостерону є конкурентними відносно його впливу на нирки.

Спіронолактон (верошпірон) — сечогінний засіб повільної і слабкої дії. Початок дії розвивається на 3—4-й день. Застосовують при набряках різного походження, для комплексного лікування гіпертензії. Спіронолактон не впливає на виведення з організму калію, то­му він належить до так званих калійзберігаючих діуретиків.

До калійзберігаючих діуретиків належить також тріамтерен.

Сечогінні препарати рослинного походження: бруньки берези, листябрусниці, листя мучниці (рос. – толокнянка), трава хвоща польового, сечогінні збори, ортосифон (нирковий чай) та інш.

Контрольні питання:

1. Які препарати застосовують при серцевій недостатності і чому?

2. Який шлях і особливості введення кардіотоніків в ампулах?

3. Які ускладнення можливі при швидкому введенні строфантину?

4. Які особливості перерального призначення серцевих глікозидів?

5. Чим проявляється передозування препаратів серцевих глікозидів і яка тактика надання допомоги при таких станах?

6. Обгрунтуйте принципи дії на серцеву провідність, автоматизм та збудливість препаратів для лікування тахі- та брадіаритмій.

7. Які групи препаратів пригнічують провідність, автоматизм та збудливість серця? Обгрунтуйте їх застосування, побічні ефекти.

8. Які засоби покращують проведення імпульсів провідною системою серця? Обгрунтуйте їх застосування.

9. Які фармакологічні властивості повинні мати антиангінальні препарати?

10. Зробіть фармакотерапевтичний аналіз препаратів групи нітритів та нітратів, антагоністів кальцію, B-блокаторів. У чому полягає їх спільність впливу на серце?

11. Поясніть сутність впливу на серце коронаролітиків, назвіть препарати та дайте їм фармакотерапевтичну характеристику.

12. Які засоби поліпшують метаболізм міокарда?

13. Які групи препаратів призначають для лікування хворих з інфарктом міокарда і чому?

Література:

М.П. Скакун, К.А. Посохова «Основи фармакологіі з рецептурою» 2004р. с. 200-249;

І.В.Нековаль, Т.В. Казанюк «Фармакологія» 2007р. с. 269-313; 332-338;

Т.В. Казанюк, І.В. Нековаль «Основи фармакології та загальної рецептури» 2004р. с. 143-162;

СПРС (самостійна робота до лекції):

1. Порівняльна характеристика окремих препаратів серцевих глікозидів. Скласти таблицю.

2. Сечогінні препарати рослинного походження (бруньки берези, листя брусниці, листя мучниці, трава хвоща польового, сечогінні збори).