Фактор раптовості в доказуванні

Тактика слідчої діяльності (як комплекс найбільш доцільних прийомів її здійснення) характеризується не тільки елементами, які визначають загальний порядок та засоби провадження слідчих дій, але й особливості їх виконання у складних, несприятливих ситуаціях, коли зацікавлені особи перешкоджають процесу розслідування (відмовляються від свідчень, надають неправдиву інформацію тощо). При подібних обставинах тактика слугує засобом подолання протидії, оскільки без активних дій та тактичних прийомів, які забезпечують їх наступальність, реалізація завдань розслідування практично неможлива.

Одним з таких засобів є раптовість, яка полягає у такій організації слідчої роботи, яка забезпечує непередбачуваність складу та характеру дій слідчого протидіючою стороною, що надає йому тактичну ініціативу та звичайно сприяє успіху.

Серед тактичних прийомів, які можуть бути елементами простої тактичної комбінації, перш за все, слід виділити використання фактору раптовості. “Фактор” є суттєвою обставиною, яка враховується і використовується в слідчій практиці. Під використанням фактора раптовості розуміються вжиті заходи (бездіяльність), які з'явилися несподіванкою у тому, кому їх адресовано.

Насамперед, необхідно зазначити, що фактор раптовості може бути використаний як слідчим, так і особою по відношенню котрої проводяться слідчі дії. Для протилежної слідчому сторони несподіванкою можуть бути такі моменти:

- сам факт проведення слідчої дії, її проведення в несподіваному місці, у несподіваний час;

- застосування слідчим в ході розслідування екстраординарного, нетрадиційного тактичного прийому;

- отримання від слідчого інформації про втягнення в доказування осіб, можливість участі яких в даному процесі виключалась іншою стороною;

- аналогічно і по відношенню до матеріальних об’єктів: слідів злочину і злочинця, інших речових доказів, результатів їх експертного дослідження тощо.

Для слідчого несподіваним може бути:

- отримання нової доказової інформації;

- зникнення тих або інших осіб;

- зміна показань;

- зміни в кримінальному або в кримінально-процесуальному законодавстві.

В.П. Бахін, В.С. Кузьмічьов вважають, що поняття раптовості виражає:

- принцип слідчої діяльності, що характеризує і відображає її дієвість при подоланні протидії, яка здійснюється заінтересованими особами;

- тактичне завдання по збиранню доказів щодо конкретних обставин розслідування;

- реалізацію фактору несподіваності.

У той самий час В.П. Бахін розрізняє раптовість і несподіваність. Раптовість – це спосіб дії з метою досягнення результату з розрахунку на несподіваність, несподіваність – це наслідок раптовості дій. Крім того, елемент несподіваності може виявитись в розслідуванні і по відношенню до слідчого чи оперативного працівника, тобто фактор раптовості використовується двома протилежними сторонами: обвинувачення і захисту.

Раптовість – і несподіваність як її наслідок – мають ще одну форму – це раптовість самої події, яка підлягає потім розслідуванню, несподіваність для всіх або окремих учасників процесу, для оточуючих. Наприклад, дорожньо-транспортна пригода, грабіж, розбій тощо.

Раптовість як спосіб дій сторін в процесі розслідування являє собою вплив однієї людини на іншу з метою добитися, переконати її в чому-небудь. Вплив може бути як фізичним, так і психічним, як у формі дій, так і у формі бездіяльності. Але, звичайно, будь-який вплив має застосовуватись в рамках закону.

Слідчий впливає на особу з урахуванням її психічного стану в даний конкретний момент. Якщо це підозрюваний чи обвинувачений, то слід враховувати, що він знаходиться в стані постійної внутрішньої напруги, яка викликана страхом повного викриття своєї вини, бажанням отримати від слідчого інформації про докази, якими володіє слідчий.

Викриття неправдивих показань боїться і свідок, і потерпілий, які приховують правду від слідчого. Їх психічний стан характеризується напругою, загостреною реакцією на інформацію, що надходить від слідчого. Все це призводить до зміни емоційного стану особи, в якому вона не рідко втрачає контроль над своїми словами та вчинками.

Раптовість поведінки обвинуваченого або інших осіб, в свою чергу, може призвести слідчого до стану розсіяності й обумовити неправильну оцінку ситуації, прийняття помилкових рішень. Слідчий, виходячи із професійних якостей, має завжди бути готовий до впливу фактору раптовості. Протилежна сторона частіше не готова до впливу такого фактору, оскільки всіх дій слідчого передбачити неможливо по причині інформаційної невизначеності свого становища, яка складається внаслідок слідчої ситуації.

Раптовість полягає у такій організації слідчої роботи, яка забезпечує непередбачуваність складу та характеру дій слідчого протидіючою стороною, що надає йому тактичну ініціативу та звичайно сприяє успіху. Ефективніше всього використовувати фактор раптовості в такій слідчій дії як допит. Раптовість при допиті може бути забезпечена за рахунок використання різних факторів:

а) часу, коли які-небудь заходи здійснюються у той момент, який є для допитуємого несподіваним. Раптовість полягає не тільки у випереджаючій несподіваності, але і в відстроченні того, що може очікувати допитуємий;

б) участь у допиті певних осіб, поява яких або надання якими свідчень є для допитуємого несподіваним;

в) проведення заходів, характер яких невідомий допитуємому або несподіваний відносно конкретної ситуації;

г) місця проведення слідчої дії.