І. Визначення і види фінансових активів

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни «Міжнародний фондовий ринок»

Для базового напряму 6.0502 «Менеджмент»

Для спеціальності 6.050206 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

Львів – 2012

Тема 1. Загальний огляд ринку цінних паперів

Зміст теми: Сутність та призначення цінних паперів. Ринки цінних паперів та їх класифікація. Види цінних паперів. Поняття емітента та інвестора цінних паперів. Способи емісії цінних паперів. Особливості формування та оцінювання доходності та ризиковості портфелю цінних паперів.

І. Визначення і види фінансових активів

Функціонування ринкової економіки ґрунтується на функціонуванні різноманітних ринків, які можна згрупувати в два основні класи: ринки виробленої продукції (товарів та послуг) та ринки трудових і фінансових ресурсів. На ринку фінансових ресурсів зустрічаються такі, в яких у процесі господарювання виникає потреба в коштах для розширення їх діяльності, а також такі, у яких накопичуються заощадження, що можуть бути використані для інвестицій.

Міжнародний ринок капіталів є складовою міжнародного фінансового ринку, який поділяється на грошовий ринок, на якому здійснюються короткострокове інвестування коштів, та ринок капіталів, що призначений для довгострокового інвестування коштів.

Одне з основних призначень функціонування ринку капіталів, а саме: забезпечення передачі капітальних ресурсів від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій, реалізується за допомогою фінансових активів (цінних паперів).

Фінансові активи є специфічними неречовими активами, які являють собою законні вимоги власників цих активів на отримання певного, як правило, грошового доходу в майбутньому.

Тих, хто від свого імені випускає (емітує) фінансові активи і зобов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску, називають емітентами фінансових активів.

Власників фінансових активів називають інвесторами.

Емітентами та власниками фінансових активів виступають суб’єкти ринку капіталів: держави в особі центральних та місцевих органів влади, юридичні і фізичні особи. При цьому емітентами одних активів можуть бути тільки певні, визначені законом суб’єкти ринку¸ емітентом інших фінансових активів може виступати досить широке коло суб’єктів ринку. Наприклад, емітентами облігацій можуть виступати як держава, так і широке коло юридичних осіб, емітентом акцій може бути лише акціонерне товариство. Той чи інший суб’єкт фінансового ринку може виступати одночасно емітентом одних фінансових активів і власником інших. Так, комерційний банк, що емітував і розмістив на ринку власні акції, стає інвестором, придбавши облігації внутрішньої державної позики.

Існує кілька категорії фінансових активів, які відрізняються правами їх власників та способами підтвердження таких прав (рис.1).

Рис 1. Види фінансових активів

За допомогою основних цінних паперів виражається основне майнове право або вимога.

Інструменти власності є безстроковими інструментами і засвідчують пайову участь інвестора у статутному фонді емітента, тобто право інвестора на долю майна емітента, тобто характеризують відносини співвласності між даним інвестором та іншими учасниками акціонерного товариства, дають право їх власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів, прав на частку майна товариства при його ліквідації.

Інструменти позики відображають відносини позики між емітентом та інвестором і, як правило, пов’язані з виплатою доходу інвестору за надану емітентові позику. Боргові цінні папери виражають зобов’язання повернути капітальну суму боргу в наперед визначений термін. Крім того вони характеризуються визначеним терміном обігу. До інструментів позики належать як кредитні інструменти, так і боргові цінні попери – облігації, векселі, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати тощо.

Похідні цінні папери (деривативи) – фінансові інструменти, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем певних фінансових або матеріальних активів. Базовими активами можуть бути цінні папери, процентні ставки, фондові індекси, товарні ресурси, дорогоцінні метали, іноземна валюта тощо. Оскільки похідні фінансові інструменти пов’язані з виконанням певних дій протягом визначеного періоду або у визначений момент у майбутньому, тому їх ще називають строковими угодами.

Допоміжні цінні папери виражають певне додаткове право або умову, наприклад право періодично отримувати дохід (проценти або дивіденди).

При прийнятті рішень щодо інвестування учасник ринку аналізує основні характеристики фінансового активу. Якщо ці характеристики задовольняють певним вимогам, інвестор здійснює вкладення коштів, в противному разі для інвестування коштів обирається інший фінансовий актив.