Духовно-моральна соціально-економічна система – це найвищий тип ведення господарства та укладу соціального організму, якому відповідає православна соціально-економічна модель

Базисом її є духовно-моральні закони і духовно-моральні цінності, надбудовою – система ведення господарства і соціального облаштування, яка побудована на цих законах і цінностях з урахуванням закономірностей соціально-економічного розвитку систем, законів розвитку людини (природних законів).

На основі духовно-моральних законів і духовно-моральних цінностей (які задаються релігією) створюється простір культури, в ньому формуються найважливіші суспільні інститути: державні, правові, політичні, ідеологічні, освітні, а також господарські (зокрема, норми, правила господарського життя, організація відносин власності, трудових відносин, відносин взаємодії господарюючих суб'єктів), формується підсистема суспільного виробництва, вибудовується певна інституціональна структура всієї системи, механізми та форми її функціонування, також формується та чи інша управлінська парадигма, на основі якої здійснюється цілеспрямований вплив на всю систему.