І. Прослуховування та конспектування лекцій

Укладачі: В.Л. Борисов, канд. іст. наук

Н.А. Ковальова, канд. іст. наук

Відповідальний за випуск Н.А. Ковальова, канд. іст. наук

Навчальне видання

Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни „Історія України”

для студентів І курсу всіх спеціальностей

Укладачі: БОРИСОВ Владислав Леонідович

КОВАЛЬОВА Наталія Анатоліївна

Редактор Л.М. Тонкошкур

Коректор Л.Я. Гоцуцова

Підписано до друку 16.09.14. Формат 60 × 84 1/16. Папір ксерокс. Друк різограф. Умов.-друк. арк. 2,87. Облік.-вид. арк. 2,92. Тираж 100 прим. Зам. № 19. Свідоцтво ДК № 303 від 27.12.2000.

ДВНЗ УДХТУ, 49005, м. Дніпропетровськ-5, просп. Гагаріна, 8.

Видавничо-поліграфічний комплекс ІнКомЦентру

ЗМІСТ

ВСТУП... 4

І. ПРОСЛУХОВУВАННЯ ТА КОНСПЕКТУВАННЯ ЛЕКЦІЙ... 4

ІІ. ПІДГОТОВКА ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ.. 6

ІІІ. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ... 8

IV. НАУКОВІ ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ З ДИСЦИПЛІНИ „ІСТОРІЯ УКРАЇНИ” 12

Тема 1. Вступ. Україна княжої доби (ІХ – перша половина ХIV ст.). 12

Тема 2. Литовсько-польський період в історії українського народу (XIV – перш. пол. XVІI ст.). 14

Тема 3. Українські землі у середині ХVІІ – ХVІІІ ст. 16

Тема 4. Україна у складі Російської та Австрійської імперії (XIX – початок XX ст.). 19

Тема 5. Українська національно-демократична революція та громадянська війна (1917–1921 рр.) 23

Тема 6. Україна у міжвоєнний період (1921–1939 рр.). 27

Тема 7. Україна у роки Другої світової та Великої Вітчизняної воєн (1939–1945 рр.) 30

Тема 8. Радянська Україна в повоєнний період (1945–1991 рр.). 33

Тема 9. Україна в період утвердження незалежності 37

V. НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВІ ПОДІЇ І ДАТИ... 41

Тема 1. Вступ. Україна княжої доби (ІХ – перша половина ХIV ст.). 41

Тема 2. Литовсько-польський період в історії українського народу (XIV – перш. пол. XVІI ст.). 42

Тема 3. Українські землі у середині ХVІІ – ХVІІІ ст. 43

Тема 4. Україна у складі Російської та Австрійської імперії (XIX – початок XX ст.). 46

Тема 5. Українська національно-демократична революція та громадянська війна (1917–1921 рр.) 49

Тема 6. Україна у міжвоєнний період (1921–1939 рр.). 54

Тема 7. Україна у роки Другої світової та Великої Вітчизняної воєн (1939–1945 рр.) 57

Тема 8. Радянська Україна в повоєнний період (1945–1991 рр.). 59

Тема 9. Україна в період утвердження незалежності 62

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ... 65

ВСТУП

Євроінтеграційні процеси у сфері вищої освіти та зумовлені ними нові соціально-економічні умови життя суспільства, зокрема інтернаціоналізація та глобалізація, актуалізують „ідею навчання впродовж життя”, тобто безперервність освіти. Розвиток Інтернету теж зумовив значні структурні зміни в освіті (за наявними даними обсяг інформації у мережі Internet подвоюється кожні 100 днів, тобто щорічно у 7,3 рази), що змушує викладачів орієнтувати студентів на самостійне вивчення частини навчального матеріалу при збереженні за собою установчої функції та функції контролю. У зв’язку з цим важливим елементом безперервної освіти є самоосвіта, яка набувається у процесі самостійної роботи і є невід’ємною частиною навчання в сучасних умовах.

Головна мета самостійної роботи студента – формування його пізнавальної активності, засвоєння ним основних умінь та навичок роботи з навчальним матеріалом, поглиблення та розширення вже набутих знань з дисципліни, підвищення рівня організованості студентів тощо. Самостійна робота студентів здійснюється як поза межами аудиторних занять, коли студент індивідуально оволодіває знаннями, користуючись певними вказівками викладача, так і під час аудиторних занять (лекцій, семінарських занять), тобто – у бібліотеці, навчальних аудиторіях, а також у домашніх умовах.

Сучасні освітні тенденції при вивченні історії України вимагають переорієнтації навчального процесу з інформування студентів, запам’ятовування значного обсягу інформації на самостійне здобуття знань, розвиток творчих здібностей і досвіду науково-дослідної роботи. Різні форми самостійної роботи з дисципліни „Історія України” характеризує пропоноване видання.

І. ПРОСЛУХОВУВАННЯ ТА КОНСПЕКТУВАННЯ ЛЕКЦІЙ

Навчальна лекція – це логічно завершений, науково обґрунтований і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, за необхідності ілюстрований засобами наочності та демонстрацією дослідів.

Лекція є одним з основних видів навчальних занять і водночас методів навчання у вищій школі. Вона покликана формувати у студентів основи знань з певної наукової галузі, а також визначати напрямок, основний зміст і характер усіх інших видів навчальних занять та самостійної роботи студентів з відповідної навчальної дисципліни.

Найголовнішими завданнями викладача на лекції є:

1. Виклад основ української історії.

2. Ознайомлення студентів з новітніми досягненнями історичної науки, найбільш складними та дискусійними питаннями курсу, з різними поглядами на ту чи іншу проблему історії України. Саме цим лекція відрізняється від викладу матеріалів у підручниках та посібниках з дисципліни „Історія України”.

3. Ознайомлення студентів з методологією предмету, методами наукового дослідження з метою їх використання у самостійній роботі.

Конспект[1] лекцій – стислий виклад курсу лекцій чи окремих розділів навчальної дисципліни, а сама лекція – досить економний спосіб отримання у загальному вигляді основ знань.

Основною умовою прослуховування лекції є увага і зосередженість студента: необхідно стежити за логікою викладу матеріалу, інтонацією лектора, його жестами, темпом мови (говорячи про досить важливі проблеми, викладач уповільнює темп мовлення, змінює інтонацію, повторює деякі думки). На процес сприйняття матеріалу лекції впливають різні чинники: раніше набуті знання, засвоєння матеріалу попередньої лекції чи відповідного розділу посібника курсу.

Конспект лекції стає опорним матеріалом при підготовці до практичного (семінарського) заняття та іспиту (заліку). Тому при конспектуванні лекції необхідно дотримуватися певних правил:

– чітко записати перед початком конспектування лекції тему і план заняття (у вступній частині викладач також пояснює актуальність теми, визначає мету заняття, встановлює зв’язок із матеріалом попередніх лекцій);

– записати основні положення, висновки, факти, схеми, дати, прізвища тощо (висновки викладач робить після кожного питання теми, а також у кінці лекції);

– тему лекції, а також окремі питання лекції варто виділяти кольоровими маркерами, робити відступи між питанням (пізніше це дасть можливість швидко зорієнтуватися в конспекті, знайти потрібний матеріал, не перечитуючи всієї лекції);

– робити поля для того, щоб пізніше можна було внести доповнення з інших джерел, власні думки (на полях ставте позначки проти тих місць, які потребують уточнення);

– з метою прискорення темпу конспектування, звільнення часу для осмислення матеріалу слід використовувати загальноприйняті скорочення окремих слів, наприклад: до нашої ери – до н. е., держава – д-ва, народне господарство – н. г., національно-визвольний – н.-в., соціально-економічний – соц.-ек. тощо. Від складних власних назв можна утворювати абревіатури, наприклад: Революційна українська партія – РУП, Українська Центральна Рада – УЦР, Українська Радянська Соціалістична Республіка – УРСР тощо.

– після закінчення лекції з’ясувати всі питання, які виникли під час лекції, уточнити факти, назви тощо.

Таким чином, конспект лекцій – індивідуальний посібник, який створюється студентом протягом певного часу з урахуванням особливостей самого автора.

Законспектовану лекцію необхідно прочитати і опрацювати того ж дня, коли вона була прослухана, що дасть можливість закріпити матеріал.

Читаючи конспект найближчим часом після лекції, необхідно:

– виділяти важливі моменти кольоровими маркерами,

– доповнити пропущене і дописати скорочені слова;

– виправити стилістику і помилки;

– доопрацювати матеріал із позначками на полях, доповнити записи фактами, необхідними положеннями та визначеннями.

Опрацьовуючи таким чином лекцію, студент має можливість навчитися відрізняти істотне від другорядного, виділяти важливі ідеї, концептуальні положення, докази, аргументи, порівнювати різні гіпотези, оцінки та висновки.

Особливу увагу слід звернути на нові поняття й терміни. Щоб уточнити їх значення, варто звернутися до спеціальних словників чи довідників. Все це допоможе ґрунтовно засвоїти матеріал, сприятиме розвитку навичок самостійної роботи не тільки над лекціями, але і над підручниками, формуванню власної думки.