Сучасні футурологічні концепції про майбутні перспективи людства

Таємниця майбутнього – це таємниця часу. І тому футурологічні прогнози перспектив розвитку людства, як правило викликають особливий інтерес у людей, оскільки, на даний час все, що стосується «передбачення» і «прогнозування» стає популярним і актуальним. Необхідно підкреслити, що футурологія як науковий напрямок і футурологічні прогнози соціально-політичних перспектив розвитку людства повинні базуватися на тотальному аналізі, на залученні найновіших досягнень величезної кількості наук як соціально-гуманітарного, так і природничо-математичного циклу. Дослідженням майбутнього сьогодні займаються урядові і громадські організації як у національному, так і у міжнародному масштабі, у тому числі і ООН. Створено Міжнародний науковий центр «Людство у 2000 р.», Римський клуб, доповіді якого користуються великою популярністю у всьому світі. Поступово політична футурологія перетворилася у провідну течію політичної думки на Заході. Були видані широко розрекламовані книги політичних футурологів: «Рік 2000: основи для роздумів про наступні 33 роки» Г.Кана і А.Вінера; «Прихід постіндустріального», «Культурні протиріччя капіталізму» Д.Белла; «Історія футурології», «Футурологія як боротьба за майбутнє» О.Флехтхайма і т.д.

Прогнози західної футурології вкрай неоднозначні. Висунуті десятки можливих версій майбутнього.

Оптимістичні футурологічні концепції виражають віру у найкраще майбутнє. Це концепції: «народнийкапіталізм», «теорія росту», «суспільство всезагального добробуту», «постіндустріальне суспільство», «інформаційне суспільство» та інші. Автори-оптимісти: Р.Арон, Д.Белл, З.Бжезінський, О.Тоффлер, Ж.П. Пігас, Б.Гаврілішин, М.Кроз’є та ін. Всі вони стверджують, що сучасна західна цивілізація, використовуючи досягнення науково-технічної революції, суттєво підвищить ефективність своєї економіки і тому отримає «друге дихання». У зв’язку з чим майбутнє уявляється ними як еволюційний розвиток оновленого науково-технічною революцією капіталізму або абсолютно зміненого капіталізму, який навіть отримає нову назву.

Концепція «народний капіталізм» широко розповсюдилась у 50-60-х рр. XX ст. Вона стверджує, що у капіталістичній господарчій системі має місце розпорошеність власності, що зникли антагоністичні протиріччя між буржуазією і пролетаріатом; що встановився новий лад, який відповідає інтересам всього народу.

Головна теза – про демократизацію капіталу – тобто розпорошення дрібних акцій серед маси володарів і перетворення їх у співвласників капіталістичних підприємств.

Концепція «індустріального суспільства» з її модифікаціями, побудованими на засадах так званої теорії злиття капіталізму і соціалізму. В її основі, за Р.Ароном покладена ідея про наявність певних етапів промислового розвитку індустріальних країн. Відповідно до цієї ідеї, розвиток людського суспільства розглядається не як зміна суспільно-економічних формацій, а як процес проходження стадій індустріалізації, що має подальший розвиток в концепціях технотронного суспільства (З.Бжезінський та ін.) і постіндустріального суспільства (Д.Белл та ін). Ці автори за основу розвитку суспільства мають техніку виробництва, а також галузевий та професійний розподіл праці, але не звертають уваги на суспільні відносини, відносини власності, класової боротьби; головною революцією вважають технологічну. Провідну роль вони надають сфері послуг, науці й освіті, тобто вченим і спеціалістам, до яких переходить управління суспільством. Найсучасніший різновид цієї концепції – концепція інформаційного суспільства, у якій виробництво, розподіл і споживання інформації розглядається як головна сфера діяльності суспільства і зменшується роль праці та інших суспільних сфер.

Глобальні проблеми в умовах поширення НТР і росту взаємозалежності держав і народів при збереженні існуючих тенденцій розвитку обумовили виникнення у 70-х рр. концепцій, що проголошують відсутність віри у майбутнє. Вони обґрунтовують причини неминучості катастрофи людської цивілізації у різноманітних варіантах. При цьому провину при зростанні глобальної загрози світовій цивілізації вони закидають науці, техніці, технології, тотальній термоядерній війні. Існує цілий комплекс таких концепцій: «нульовий цикл розвитку», «технологічний песимізм», «екологічний песимізм», «неомальтузіанські концепції», «есхатологічні мотиви», «екокатастрофа», «генетичне виродження людства». Виникнення їх співпало за часом із серією енергетичних, екологічних, економічних та інших криз, світових і національних катастроф, що вразили світ. Розчарування у прогресі, втрата віри у майбутнє, вибух антитехнічних настроїв, багаточисельні пророцтва близької екологічної катастрофи – це мотив песимістичної футурології.

Концепція нульового циклу розвитку пропонує загальмувати НТР та перейти від розширеного до простого виробництва. Теорії технологічного песимізму представлені в працях: Ж.Елюля, Е.Фромма, Г.Мюллера, Дж.Мак-Дермонта, Б.Скиннера.

Л.Мемфорд, В.Феркисс, Т.Роззак вважають, що саме сучасна технологія є причиною усіх основних катаклізмів сучасного «механізованого» суспільства. Некеровані сили НТР вступили у конфлікт із адаптаційними можливостями біосфери і знищать цивілізацію, створюючи на її місці «перенаселений механізований і тотально дегуманізований світ». Майбутні цивілізації нагадують картини «Страшного суду», у яких апокаліптичні бачення майбутніх катастроф переміжаються із релігійними проповідями і віщуваннями генетичної і духовної деградації людства.

В одному з докладів Римського клубу «Мікроелектроніка і суспільство» прогнозується відмирання виробничої та політичної активності, а в якості компенсації пропонується активізація людства у веденні домашнього господарства, організації соціального життя, рості добробуту, сервісній діяльності і організації дозвілля.

Апофеозом технологічного песимізму визнаються роботи Е.Мюреза, Р.Хейленда та ін. авторів локальних термоядерних війн (Г.Кан), які «придатною стратегією виживання» людства вважають «обмежений обмін» ядерними ударами.

В результаті так званого обмеженого ядерного конфлікту, на їх думку, різко зменшаться або будуть зруйновані антагоністичні суспільно-політичні системи і одночасно вирішаться всі екологічні проблеми, пов’язані із урбанізацією, нестачею продуктів харчування, використанням природних ресурсів, духовною спустошеністю і т.ін.

Альтернативістські футурологічні концепції також характеризуються неспокоєм і хвилюванням за майбутній розвиток людської цивілізації. Автори цих концепцій доводять необхідність трансформації існуючої західної цивілізації наступними поколіннями. Концепції «суспільство, що само підтримується», «екологічно збалансоване суспільство», «гуманістичне суспільство».

Німецький футуролог Р.Дарендорф висунув концепцію суспільства, що вдосконалюється «зверху». Тобто влаштування такого суспільства є можливим тільки за рахунок волюнтаристські декларованих змін через політичні інститути.

Альтернативісти виступають за відмову від існуючих глобальних економічних систем, що базуються на устремлінні до максимального росту і на масовому вжитку. Вони закликають до творчого аскетизму, переносять акцент з матеріальних благ на внутрішній світ людини. Вони шукають паростки нової цивілізації, якій належить майбутнє і яка немає нічого спільного ні з капіталізмом, ні з соціалізмом. Вони вважають, що треба вдосконалювати людину на індивідуальному рівні, і таке заміщення, насамперед, на рівні «екологічної свідомості» забезпечить добровільний перехід від державного устрою до федерацій комун, дрібних кооперативів, напівкустарних виробництв, що само управляються. Це забезпечить нову якість життя. Багаточисельні подібні об’єднання постійно створюються у США, Голландії, Франції, ФРН та інших країнах є прямими спробами реалізувати ці ідеї на практиці. Але, як правило, такі об’єднання чи поселення знаходяться під постійною загрозою переродження у відверто комерційне підприємство або у замкнуті релігійні секти.

Висновок

Філософія існує вже більше двох з половиною тисячоліть. Різноманіття тих ролей і образів, які вона приймала за цей час вражає. Філософія – це особливий інтелектуальний проект, що іде своїми коренями в далеке минуле, але надиво сучасний і принципово відкритий для майбутнього. Народження філософії назавжди змінило саму людину, її культуру і суспільство. Вона дала можливість людству відчути небачену раніше свободу – свободу думки. Вона ж поклала на людину небачену раніше відповідальність – відповідальність за дії, ініційовані вільної думкою. В цьому і полягає одна з основних проблем сучасності: людина оцінює тільки те, що має відношення до неї, поза своїх властивостей вона нічого оцінити не може. І все, що вона будує, вона будує для себе, під себе і, виходячи зі своєї сутності. Тому будь-яке враження, будь-яке осягнення суб'єктивно. Нам необхідна справжня, по-справжньому наукова база для міркувань про нашу сутність, про наші відчуття, бо поза нею ми можемо прийняти за правду абсолютно бездоказові теоретичні міркування. Таким чином, філософія майбутнього має бути заснована на науці, її теорії та концепції мають бути підтверджені реальними цифрами та фактами, адже, коли питання стосується вибору шляху майбутнього розвитку цивілізації, людство не може припускатися помилок.